Весна

Лимон

Все ще весни немає... На дворі вже понад тиждень Як березень прийшов, Але зима все не відпускає нас. Невже весні страшно? Невже ти чогось боїшся, весна? Звісно ж... За вікном лютує війна, Ніби сніжна буря. За вікном вмирають солдати, Ніби соняшник тягнеться до сонця, Ніби маки проростають. А ті маки кров'ю политі... Сію сію поспіваю, Нехай ті маки ростуть, Нехай соняшник тягнеться й далі до сонця, То ж це добре. Отож, весна, чого тобі страшно? Ми тепер залишимось разом з тобою, Рідно, ненько, Ми нікуди не втікаємо, Ми разом! Війна закінчиться 9 квітня, Новий День перемоги відсвяткуємо На місяць раніше. Невже ми пережили новітню історію? Ми пережили всесвітню історію, Ми разом Вже назавжди. Весна поховає отих позорних Клятів іродів проклятих, А літо принесе нам нове свято, Новий День Незалежності! А літом пролунають дзвоники Щасливих людей. А ранньою весною Ми ще переживемо Цю новітню історію України. t.me/limonnoapel

2022-11-14 11:16:10

3

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13132

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5567