У нашім серці навіки живі
Покидають дорогі люди, Лишають цей світ, Цей біль, ніби струмінь холодної води, Залишає рани на тисячі літ, Ніби небо розбилось над нами, Чорна хмара найшла, Але всі ходимо під небесами, Від нас вже людина пішла, Хто знає, може десь за хмарами - своє життя, Кохані наші стануть янголами на плечі, Оберігають наше майбуття, Хоч самі відійшли в далечінь, В нашім серці навіки живі, Навіки в душі ті самі обличчя, хоч і не вернути час, Бо той шлях обрали не самі, Оберігають десь з висока нас, Я ніколи не забуду добра, Буду пам'ятати всі щасливі дні, Хоч болить моя душа, І так важко жити так на землі, Пройде час і все заживе, Але пам'ять не згасає, Душа відійде, І колись вогонь життя в нас запалає. * Присвячую бабусі
27.06.2020
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
The flood D
Грустный, очень грустный стих. Но, в то же время, последние строки вселяют оптимизм и надежду на хорошее будущее.
Відповісти
27.06.2020, 15:52
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4969
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9019