Та, що живе у минулому
Мене немає в теперішньому часі. Мене зовсім у часі нема. Я залишилась десь у минулому, Заблукала там і зацвіла. Проростаю давнішнім листям, Розсипаюсь на полотні Розбитим, згорілим будинком, Збудованому на своєму ж тлі. І в мене лишилось тіло, Що проживає момент. Душа думками шуміла, А сердце розбилось вщент. Живу я від сонця до місяця, Дивлячись на стрімкий день, І не знайду собі місця Ні в лютий, ні в дожливий жовтень. Мене тримають лиш спогади, Які і зникають з часом. Постійно живу в своїх мріях Та сподіваюсь на краще. Але вже пройшло стільки днів, Проте я застигла у часі, Ходжу по порослим слідам, Блукаючи в зимовій чащі. І день мій так схожий на інший, Що дуже кортить кричати, Бо я не витримую більше Й не можу це все вже сприймати. Через два місяці знову Буде новий рік, А я залишуся в цьому, Напевно ще навіть на вік. І тепер я зовсім не знаю: Чи можу хоч щось змінить? В мені давно потерпає Та болісна перша мить. І я ще вчуся тут жити В хвилину, що зараз біжить. Може мені все ж таки вдасться Свою душу та сердце сцілить.
2023-03-04 10:10:33
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16371
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2183