Багато мрію

Leia Melova

Занадто багато мрію. І мрії, розвіяні вітром, Летять по просторому світу, Хапаючись за души людей. Занадто багато надії В маленькому теплому серці, Де плещуться в темряві ночі Сумніви далеких років. Занадто багато зневіри В дитині, що стала доросла, Що з віком, не знайшовши підтримки, Йде шляхом своїм вже сама. Занадто багато очікувань, Занадто піднята планка, Занадто високий ризик Та страх – перекреслює все. Неважливо, чи сбудеться мрія, Чи будуть досягнуті цілі. Не страшно все загубити, Не страшно ні до чого прийти. Набагато страшніше боятись, Сидіти в комфортному місці, По життю ніяк не розвиватись Та до мрії сидячи «йти». Опускаючи руки, сдаватись, Навіть ще не почавши. Важливо не в гонки гратись Хто кращий, а хто, все ж таки, ні. Не страшно, якщо нічого не вийде. Ти, принаймні, дуже старався, Поклавши на це свою віру, Йдучи до своєї мети.

2023-02-27 12:18:16

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12573

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9232