Горіх та білочки

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Стоїть горіх старий і мудрий, Був зломаний дітьми не раз. Він навесні вплітав у кудрі Чудні сережки - просто клас! Більчата бігають по гіллях У пошуках плодів. Як на весіллі В нас, танцюють білки вальс за нас. А ми наївній дітворі шепочемо: - Диви, дивись як білочки стрибають! Клас! Не зна дитина, що то вальс У пошуках надій і щастя Знайти для більченят у день хоч раз Поживу.

2020-06-11 17:05:22

20

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Alminton і тобі доброго ранку(( А як же ж інакше???(((( В особистих повідомленнях мало "глядачів")))) Та не вибачайся, ти мабудь без досвіду спілкування на цій платформі... Хоча я також інколи забуваюся..., що читають не двоє))))

Відповісти

2020-06-12 02:09:30

1

Дмитрий Данилов

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Ты не забываешься, ты летаешь.

Відповісти

2020-06-12 05:10:17

1

Alminton

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК є в мене досвід спілкування. Просто щоб не було такого, потрібно перевіряти вірш перед публікуванням, це не так важко.

Відповісти

2020-06-12 07:19:18

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

5047

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12827