Цілуй

Рая Лебідь

Грайте зорі на скрипках ночей І місяць веснянку співай! Небо припадає до чола, І сни стали прозорі як тіні, І душі сплелись як коси надії, І доля здіймає на плечі Тобі, Мені на груди, Ржавий, як колодязь хрест. Ти цілуй мене в губи частіш, Бо цілунок в чоло - То останній. І хай колискою земля В черемусі розквітлій, І хай не буде ще труна: Мене ще інквізиція не отруїла До сну без сновидіння. І матка виколише Ще не одне дитя. Цілуй частіш, Я буду, доки душа Цілунків не забуде. Мені колискою ще земля, Мені ще двадцять і чотири. А на душі вже ран сповна Неначе тисячі вже літ прожила… Люби мене Хай зачинається дитя Без гіркоти в душі І днини згуби… Цілуй уста, живіт цілуй І теплі досі груди.

2019-01-25 12:53:44

Інші вірші поета

Душа Горобина Жити Той день

Інші поети

Tigerclawandtigertail

@tigerclawandtigertail

ЕЛА Троянська

@Elastar

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4701