Вірші
Пробач, батьку...
В моїй душі ти не знайдеш відповіді,
На те хвилююче тебе питання:
Де ти? Звідки я можу чекать світла?
Чому своєю зіркою ти мене звеш?
Не лізь сюди, прошу, не треба! Тут лиш море моїх сліз. Не щастя, не кохання тут ні грама, а тільки
берега згаслих зірок.
Ти знай, що сльози свої проливать не треба,
За мною, упавшу тілом в бруд,
Вбитой білью та уламками надій,
Але ти знай, я завжди буду поруч.
Пробач мене, мій батьку.
0
1
211
