Іграшки у шафі
Однокласників в неділю запросила Ната, Друзі з радістю прийшли, думали пограти В УНО, шашки, доміно, потім глянути кіно, На скейтборді покататись, та у хованки погратись. Інга ляльку принесла, пластилін – Марина, Пазли - Яна та Агата, олівці - Ірина. Кілька спінерів принесли Юра та Андрійко, Лего та футбол настільний - Орест та Матвійко. Однокласників Наталя чаєм пригостила, Потім у свою кімнату грати запросила. Каже Ната: «Що ж друзяки, варт почати грати, А давай-но, Яно, пазли - будем їх складати». Склали дружно діти пазли, Ната зразу радить: «Помалюймо олівцями, нам це не завадить». Іра олівці відкрила, стали малювати, Ната попросила Інгу з лялькою пограти. З лялькою погрались Ната, просить у Марини Зайців кілька наліпити з її пластиліну. Потім діти пластиліном трохи поліпили, Та у шашки й доміно грати захотіли. Тут ідею подали Яна та Агата: «Ната, ігри діставай, час уже їх грати! Ти ж сама нас запросила грати в УНО, доміно, В шахи, шахмати, лото, потім – глянути кіно. На скейтборді покататись, та у хованки погратись». «Ні, не зможемо ми грати, - відповіла Ната,- Бо усіх моїх забав немає в кімнаті. Краще в хованки чи в лови зараз ми пограймо, Чи веселу та цікаву казку почитаймо». «Граймо в хованки веселі, - каже друзям Ната. Ви ховайтесь десь в кімнаті, - я буду шукати». За диваном заховались Орест та Агата, Інші хлопці притаїлись за стільцем строкатим. Іра, Яна та Марина під столом сховались, Інга заховалась в шафу й дуже здивувалась! Бо лежали в темній шафі іграшки Наталки: І скейтборд, і доміно, УНО і скакалка. Шахи, шашки та лото, ляльки, самокати! «Що примулило подругу ігри заховати? Як могла сховати ігри, як могла збрехати? Терміново варто друзям шафу показати». Відчинила двері шафи, друзям показала. Вийшли друзі із кімнати, й Наті не сказали. Однокласників ще довго дівчинка шукала Під столом, стільцем, диваном, потім ще й гукала! Не знайшла Наталка друзів, де вони поділись? Але глянула на шафу - зразу зрозуміла! Друзі тихо розійшлись, залишили Нату, Бо від друзів не красиво іграшки ховати. 2.07.2021
2021-07-07 07:20:14
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Світлана Іщук
@Лео Лея Дякую. Я багато пишу, але щось не наважувалась десь їх опублікувати.
Відповісти
2021-07-07 09:11:16
1
Лео Лея
@Світлана Іщук Тоді вітаю Вас із почином🤗
Відповісти
2021-07-07 09:47:22
1
Світлана Іщук
@Лео Лея Дякую
Відповісти
2021-12-06 16:06:25
1
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
46
3
4752
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2393