Із сімейного кодексу. Розділ 1. Загальні положення. Глава 1. Сім’я. Регулювання сімейних відносин. Саття 5. Стосунків між альфами та омегами. Пункт 3. «Ніхто не має права проти волі омеги або альфи одружувати їх. Майбутня пара має співпадати і підходити один одному на рівні феромонів. Це визначається прихильністю до аромату партнера/ки. Чим сильніша прихильність і чим швидше розпізнається запах феромонів партнера/ки, тим міцніший буде зв’язок між парою». Пункт 5. «Істиними вважаються ті партнери/ки, зв’язок між якими встановлюється одразу і феромони яких сумісні до 100%».
***
Потоки вітру, які тільки їм відомо як, пробивалися на вузькі провулочки та доносили з базарних прилавків притаманну торгівельній частині міста суміш різноманітних запахів : прянощів, свіжої зелені, парфумів і пахощів для дому, а також запахи людей, чиї тіла були розігріті пекучим, у цю пору дня, сонцем.
Селін з татом прогулювалися вздовж рундуків з покрівлею із прикрас та одягу. Тато роздивлявся платки, які покривали голову від розпеченого сонця. Селін приміряв невеличкі кільця на свої тоненькі пальці. Сьогодні був його чотирнадцятий день народження, тому батько дозволив розщедритися з подарунком і дав татові гроші зі збережень. Тато настояв на покупці чогось золотого - кільця чи браслета.
Селін не був таким самим, як тато, прихильником золота і хотів купити собі невеликий телескоп. Але проти авторитета батьків іти не хотів та завдавати їм клопоту своїми забаганками теж ненаважувався. Його виховували слухняним, як і всіх омег. Чесноти омеги : доброта, вічливість, щедрість, чуйність, вірність. Спочатку вірність родині батьків. Потім вірність чоловікові. Про вірність до себе ніхто не розповідав. Тому Селін ставив думку старших на перше місце, а свої бажання відводив на віддалене. Тому і міряв на свої тоненькі пальці золоті кільця.
Донісся потік вітру, залоскотавши чутливу шкіру, відкинув з обличчя хлопця пов’язку, тим самим розкривши його зовнішність.
Селін тільки готувався стати справжнім омегою та іноді одягав таку пов’язку, що викликало тільки похвалу зі сторони старших омег. Та і самому юнаку вона тоді подобалася. Тоненька, відтінків смарагду та нефриту, легка, акуратна, обшита золотою ниткою по краях. Тканина вкривала половину обличчя, починаючи з носа. Повязувалася позаду голови за міцні ниточки, як з нижньої частини, так і з верхньої.
Але, можливо, нижні ниточки розпустилися та Селін не звернув на це увагу. А коли вітряні вихори підняли нижню частину тканини то тільки глибше вдихнув, закривши очі, таке жадане свіже повітря. В цей момент якийся незнайомий до цього аромат неспішно, заповнюючи собою кожну клітину омеги, проник у середину, сплетаючись з його кров’ю і став невід’ємною частиною.
Аромат здавався найкращім з усього, що колись міг відчувати юнак. У пам’яті поставали найкращі спогади з життя - тепло батькових обіймів, затишок дому і смак татових страв. Дощу, який іде один раз за рік - в певний сезон та є таким очікуваним. Запах ночі, в яку Селін вперше свідомо захоплено дивився на зірки і намагався порахувати та запам’ятати розташування кожної. Розпечений пісок під босими ступнями. Смак чистої води. Все прекрасне, що колись відчував та знав Селін, стало разом і заповнило його найтеплішими почуттями. І все це було викликано єдиним ароматом. Ароматом, до цього не відомим, а в одну хвилину ставши найбажанішим для юного хлопця. Що, або хто може так пахнути?
Інтуїтивно Селін повернув голову у сторону, з якої доносилися вітряні хвилі. Вони роздували широкий одяг перехожих та довге листя пальм. З уроків наук Селін добре пам’ятав, що вітер утворюється через розширення та підняття теплого повітря, тоді як холодне стискається та опускається. Отже в атмосфері відбуваються зміни.
Зміни відбувалися і у середині Селіна. Йому стало спекотніше, а на лобі виступили краплини поту. Низ живота почав неприємно тягнути і колоти. Сердце забилося частіше.
У стороні, з якої доносилися вітряні пориви, був хтось, хто поширював той аромат.
Голова Селіна почала паморочитися і він втрачав свідомість, а останнє, що зміг запам’ятати – це чорний капюшон з візерунками глиняного кольору. І повністю закрите обличчя такою ж чорною рафаткою, до очей. Постать його істинного.
Коли Селін відкрив очі і трохи прийшов до тями, то вже був у своїй постелі, а поряд сидів схвильований тато. По кімнаті зі сторони в сторону ходив не менш схвильований батько. Вони почали по черзі розпитувати, що сталося і чи болить щось у їх сина, та як він себе зараз почуває. Але Селін не пам’ятав, що трапилося. Не пам’ятав, як опинився вдома, як втрачав свідомість і звісно ніяк не зміг би згадати, що цьому слугувало. Замість спогаду була чорність з незрозумілими візерунками глиняного кольору, але головна біль витісняла і цю темряву, а до вечора Селін не пам’ятав уже і її.
Він розказав татові про різку і неприємну біль внизу живота і тоді тато щасливо повідомив, що його син подорослішав. Став справжнім омегою. В нього почався перший еструс. Батьки сказали, що саме це і стало причиною втрати свідомості. Перший еструс – велика нагрузка на молодий організм. Але окрім болів у всі наступні цикли Селін не відчував нічого. Ні збудження, яке б мало зводити з розуму недосвідченого омегу, ні бажання підкоритися альфі чи хочаб побути поряд з альфою. Взагалі якась байдужість до альф. Хоча цікавість до фізичного і невідомого не зникала. Просто вона десь так далеко сховалася, що не нагадувала про себе усі наступні роки. Як і сховалися ці спогади що колись, всього один раз у житті він всеж відчув аромат альфи.
***
Коли Шота покинув кімнату, Селін якийсь час думав, що чоловік повернеться. Але час ішов. Почали затихати весільні гуляння, та альфа не повертався. Селін не наважувався вийти зі спальні – так і залишався сидіти біля столику.
Якби ж він міг відчути аромат свого чоловіка, то він би знав, що у того на душі. Хочаб приблизно. Спокій, радість, розчарування чи злість. Такі сильні почуття не можливо було приховати за маскою не проникного обличчя. Такі почуття читалися в феромоновому спектрі. Не тільки збудження партнера, особливо давно заміжнім парам, можно було відчути за запахом, ще і основні напрямки настрою. Це зближало партнерів. І Селін теж хотів буди ближчим. Зрозуміти, або хочаб мати таку можливість – відчути партнера. Та навідь можливості не було. А от альфа напевно точно відчував страх та хвилювання омеги. Який же бувдур ти, Селін. Певно ти для альфи був відкритою книгою, тоді як він для тебе – сейф на чотирьох замках.
Коли юнака почало клонити до сну, то він тихо опустився на червоний килим та поряд лежачі подушки. Так і заснув. Тепер заміжній, омега зостався самотнім в спальні, де ліжко залишалося холодним та не розібраним.
На ранок у двері постукали. Прийшла слуга - жінка-бета середнього віку – сповістити, що його чоловік очікує Селіна. Скоро подадуть карету з конями. Настає час відправлятися у власний будинок.
Але поки Селін мав час, він привів себе до ладу. Швидко омився, одяг більш звичайні для буденності речі – босоніжки, легкі широкі штани, туніку, та поверх легкий жупан. Довго думав, чи варто одягати пов’язку, та вирішив, що якщо одягне її після шлюбної ночі, то цим осоромить свого чоловіка та шлюб в цілому, тому залишив цей аксесуар.
Тепер він міг носити, якщо забажає, рафатку від пекучого сонця і піску в повітрі, або залишити обличчя відкритим. Зараз він буде у супроводі чоловіка та не виходитиме в людне місце, хоча Селіна скупчення людей хвилювало в останню чергу. Він би не отримав «передозування» чужими феромонами у будь-якому випадку. Справа була у ставлені чоловіка до вигляду свого партнера. Чи не осудить він його через відсутність маски, чи не посварить, якщо той вдягне?
Всеж Селін залишився при першій думці - вийти без закритого обличчя.
Надворі, куди провела одна зі слуг Шоти Селіна, вже зібралися родичі та батькі хлопця. Вони бажали щасливого початку в новому етапі, вже дорослого, життя. Бажали поскоріше завести дітей та просто мати звичайне для омеги щастя. Тітка-омега по батьковій лінії, Зурайде, яка також вчора допомагала юнаку підготуватися до весілля і подальшої ночі, зараз акуратно відвела в сторону Селіна і запитала чи щасливим омегою він став? Чи зумів ощасливити чоловіка? Такі особисті питання зазвичай Селін не любив, але від родичів поки нікуди було діватися, довелося стримано кивнути і сказати, що все було добре. Тітка на засмучений погляд, який помітила ще на початку приватної розмови, відповіла, що з досвідом стане краще.
Скоро Селін навчиться володіти своїм тілом і зможе по справжньому ощасливити свого Альфу. Тільки треба більше часу проводити разом.
Тато теж обережно запитав, як зараз почуває себе Селін. Фізично Селін почував себе нормально. Морально був подавлений через фальшивість свого положення і настанов що до нього. Щоб зайвий раз не хвилювати і інших родичів, у тому числі і тата з батьком, він постарався природньо посміхнутися, і сказав, що у нього все добре і причин хвилюватися немає.
Тато почав плакати, коли побачив підїзжаючу карету : «Не хвилюйся, синку, скоро ти освоїшся в домі чоловіка і у вас обов’язково все буде добре. Твій чоловік з дуже хорошої родини, яка дотримується усіх законів, порядків та цінностей. Тому ми його словам та щирості стосовно відношення до тебе не сумнівалися і одразу погодилися вас одружити. Він не образить тебе, ми тобі це гарантуємо. Будь щасливий з ним».
Тато на прощання міцно обійняв. Звичайно це не остання зустріч і згодом омега зможе навішати родину, але перший шлюбний місяць священний для усіх, тому не бажано у цей час покидати поріг нового дому. Важливо обжитися, звикнутися. Бо тепер той дім – справжній дім Селіна і саме чоловік - справжня родина. І вся увага має бути спрямована на партнера і встановлення зв’язку.
Якщо ж зв’язок встановити не вдається і партнери розуміють що не можуть жити разом, тоді вони мають право на розлучення. Але такий процес займає купу часу та витрачених нервів, бо не всі батьки хочуть приймати назад омегу, яка не влаштувалася у шлюбі, і тепер знову має жити за рахунок родини батьків. Хоча Селін був упевнений, його б батьки прийняли назад, от тільки сам Селін не мав наміру розлучатися і навідь думати про таке не хотів. Це такий сором очікуватиме родини і його самого. Чутки від людей так швидко зіпсують репутацію омеги, що на наступний шлюб ще довго можна не розраховувати.
На роботу омег беруть не часто, навіть за умови, що у нього є вища освіта. А жити дорослому омезі на утриманні родини як мінімум соромно перед самими батьками, які заслужили на життя для себе.
Після школи Селін не зміг піти навчатися, бо можлива освіта не по кишені родині, тим паче університети знаходяться у великих містах, а місто Селіна хоч і не мале, але назвати його столичного типу важко. Скоріше провінціальне. Хто дасть самотньому омезі право на виїзд і життя десь далеко? Бо ж справа в його безпеці. Скільки історій вже було про викрадених омег з яких робили рабів для султана. Чи просто продавали на людському базарі, як трофей для вельможі чи купця із інших заморських країн, де омега – рідкість, бо там панує світ бет.
Звичайно якомусь збоченцю тількі в радість заманити молоду довірливу особу під пропозицією оренди кімнати за недорого, а потім, маючі ключі, з тої ж кімнати його викрасти. «Ні, не про які університети в столиці і мови іти не може. Я, як твій дорослий батько, який вже прожив половину життя, знаю усі його небезпеки. Був би ти альфою, чи бетою, проблем би не виникло, але тільки не омега. Тим паче самотній. Скоро ти виходиш заміж, ми хотіли з татом сказати пізніше, але тепер ти знаєш, твій чоловік – порядний альфа. Якщо він дозволить, під свою відповідальність, та поїде за тобою, тоді зможеш навчатися там, де ти хочеш. Але, синку, омезі достатньо шкільної освіти. Одночасно слідкувати за домом, родиною і майбутніми дітьми, при цьому навчатися чи працювати дуже складно. Альфа фізично сильніший. Він має утримувати родину, омега має бути вдома. Таки наші порядки. Такий наш світ, світ Альф та Омег».
Селін тоді думав, чому бетам усе дозволено? Чому бети, незалежно від статі, можуть обирати, як жити і з ким зустрічатися? Тато-омега тоді тільки незрозумілим виразом подивився на сина. В його погляді читалися питання «Чому ж ти, будучі омегою, цього не розумієш?» бо кому, як не омегам це розуміти. В першу чергу, всі ці закони та правили існують тільки для безпеки і благополуччя омег. Омегам важче себе контролювати, ніж альфам. Молодих омег особливо легко обманути. І відповідальність за омегу по факту несе його сім’я, а потім чоловік. Бо організм омеги – складний механізм, який налаштувати не зіпсувавши може лише його альфа. Якби ж Селін відчував себе справжнім омегою.
Сперечатися з батьками він не міг, не тому що його б не вислухали. В його родині думка кожного мала значення. Але дослухалися до старших – досвідчених. Селіна б вислухали, якби він мав підґрунтя доказів і заперечень. Він же не знав, що насправді відчувають омеги і чому саме їх треба так контролювати. Теорію він розумів : альфаманія, втрата власної особистості, ненависть до себе, сомогубство. Але що саме могло змусити омегу піти проти правил не розумів. Не відчував. Тому погодився скоріше вийти заміж, як і мало бути, щоб до свого можливого недугу не викликати інтересу, або осуду, або ще хто зна що.
Йому вже давно треба було стати заміжнім.
А тепер він нарешті таким став. Та так і не зрозумів усю сутність свого організму і його особливості. Альфа зовсім не допоміг з цим. Хоча Селін розраховував на це.
Тепер він відчував ще більше неприйняття себе і свого тіла. А хвилювання перед зустріччю і подальшим сумісним життям тільки зростало в очікуванні чоловіка.
Карета вже прибула – слуга попередила, що майже всі речі Селіна перевезені до його нового дому.
У цей час родичі почали повертатися в протилежну від юнака сторону, а слуга притаманно їм, вклонилася комусь. Скоріше за все це Шота, бо слуга б іншому, окрім своїх прямих господарів не вклонялася б. Селену, до речі, теж, хоча хлопець не придавав цьому значення.
Шота підійшов ззаду. Ніжно, що було дуже дивним та не очікуваним, узяв Селіна за руку та поцілував тильну сторону долоні.
– Нам уже пора відбувати. Ти встиг попрощатися з родичами, любий? – він говорим не випускаючи зі своєї руки руку Селіна. Знову тримав так акуратно і майже невагомо, знову тендітно. І Селіну не почулося? Він звернувся до нього любий? Так називають кохану людини. Селін був йому коханим чи це теж така гра для родичів Селіна?
Тоді Шота вклонився батькам омеги, дуже низько – прояв сильної поваги – та подякував за чудового сина і найкращого нареченого.
Прощання з батьками, обійми, побажання найкращого і «Щасливої дороги».
І ось вони у кареті. Один навпроти одного.
Як змусити схвильоване серце повільніше калатати, щоб той, хто навпроти не почув?
Селін хотів розірвати мовчання та почати хочаб якийсь діалог. Та не наважився. Раптом він буде недоречно виглядати в очах чоловіка? Ще і служниця Шоти поряд. При чужих вухах не хотілося ненароком підняти тему ночі та осоромитися самому і осоромити чоловіка.
Цокіт копит, розмита картинка за віконцем – пальми і низькі вулички змінюються більш дорогими та вищими будівлями. Мармурові фонтани, білі павичі, вільно гуляючи на просторих газонах заможних садиб, розкішні вбрання заміжніх омег.
Селін думав, чому його, звичайного омегу, не із знатного роду, без розкішного приданого, узяв у подружжя цей альфа. Хоч Шота і був старший, та не на багато. Йому було всього двадцять років. Він міг би не обтяжувати себе раннім, як для альф, шлюбом, та завдяки фінансовим можливостям, узяти більш високородного омегу із подібної собі родини.
Ще Селіна хвилював майбутній прийом його свекрів, батьків Шоти. Селіну неабияк варто було себе проявити у плані виховання, ввічливості, манерах, знаннях побутових нюансів та услужливості. А ще самостійно приготувати такий обід, який би задовольнив дорослих людей, які життя відчули на смак у всіх сенсах.
Так, у будинку є прислуга, яка зазвичай займається побутовими дрібницями у заможних родин. Та для омеги мувітон не готувати щось власноруч для свого чоловіка. Хоча прямого закону, який би був прописаний у кодексі немає. Просто такий спосіб задовольнити родину і бути корисним. Селін вмів готувати смачно. Та хвилювання що до складеного враження не покидало. Тільки б не осоромитися, коли ця зустріч настане.
За такими розмірковуваннями Селін і провів дорогу до маєтку.
Першою карету покинула слуга, щоб тримати двері відкритими для своїх господарів, далі впевнено встав та вийшов Шота. Та далі сходинок не відійшов. Він подав руку виходячому Селіну і допоміг спуститися. Карета тихо відʼїхала, а слуга пішла уперед повідомити про прибуття та зустріти господарів на вході.
Пара йшла не поспішаючі.
– Тобі подобається цей будинок? – нарешті розірвав мовчання та заговорив Шота.
Будинок ззовні виглядав дійсно чудово: побудований в традиційному стилі, але не вичурно, акуратно. Вже звідси було видно розділ та вхід до гостьової частини і крило, яке належало тільки господарям. Тобто Шоті та Селіну. Щоб можливі гості не були в незручному положенні від можливих гострих ароматів феромонів, які нормальні для молодих пар, будинки традиційно розділяли на два або більше крила.
Перед садибою та за нею був зелений сад з місцевими рослинами : високими кактусами, пальмами, апельсиновими деревам, великі вазони з рослинами, назви яких Селін не знав. В саду теж був невеликий фонтан в центрі декоративного басейну. Пахло свіжою травою та інжиром, якого було тут найбільше. Все зроблено зі смаком, не полишаючи традиції та без зайвого пафосу.
– Так, подобається, твій будинок має смак.
– Наш. Тепер і надалі він так само і твій. Ти можеш робити тут що вважатимеш потрібним. Зараз можеш роздивитися його зсередини, а потім буде готовий обід. Тебе покличуть.
Їх зустріли троє слуг, які привітали і теж побажали щастя у новому домі. Омега вирішив пізніше прогулятися і більш детально роздивитися маєток із середини. Чоловік ішов поряд і провів Селіна у їх частину будинку. І тут його очікувало нове здивування. Шота вказав у сторону хлопцевої кімнати, а сам пішов до Своєї. Варто зауважити, що кімнати знаходилися не поряд. Між ними була бібліотека та два кабінети по обидві сторони читальні. Селіна та Шоти. У кожного була своя ванна кімната та туалет.
Виходить, спати та і більшу частину вільного часу вони будуть проводити окремо. Але чому? Які подружжя сплять окремо?
Кімната Селіна була майже пустою скоріше за все тому, що до нього не було справжнього діла альфі. Ніхто не потурбувався затишно обставити її. Бо весь будинок з середини мав свій шарм та привабливість. Зелені рослини у дизайнерських вазонах. Штори, килими, дорогі дивани.
У Селіновій кімнаті тільки ліжко з блідо-нефритовою постіллю. Його нерозібрані речі, та проста шафа. Що правда, ванна кімната мала чудову плитку з майстерними візерунками відтінку наві і дорогий білий умивальник з такими ж візерунками.
Тут були ароматні аргонові олії та мило з легким запахом ніжної троянди.
Помивши руки, омега пішов роздивитися поверх більш детально. У коридорі було пусто. Спільна бібліотека зацікавила першою. Стелажі з різноманітними книгами від наукових робіт визнаних вчених до простих романів для заміжніх омег. Судячи з палітурок та дат випуску, саме ці романи зʼявилися тут нещодавно. А більш серйозна література була вкрита легким напиленням та мала старий, зачитаний вигляд. Медичні підручники та посібники по роботі організму омег, альф та бет. «Посібник з різних порушень та рідких випадків» – ось цей зацікавив Селіна найбільше. Можливо тут може бути відповідь.
Далі молодий чоловік зайшов до свого кабінету. Йому сподобався стіл та зручний стілець і багато зелені, яка давно обросла стіни, проростаючи з нижнього поверху через спеціальні отвори у підлозі. Мабудь унизу була оранжерея. Тут було затишніше та привабливіше за рахунок приємної зелені рослин і деяких квітів. Мимохідь не оминув і кабінет свого чоловіка. Тихо відчинив двері, що трохи поскріпували. Стіл був усталений різноманітними паперами, сувоями, книгами і трохи рідкісних каменів, які можна роздобути лише в печерах, що знаходяться біля пустелі. Мабуть, Шота, будучи воїном, проходив там випробування і пристрастився до пошуки цих камінців. Переважна більшість яких були нефритові. Витончена колекція також знаходилася і на підвіконні. З деяких уже були готові шахові фігурки. Деякі тільки в процесі різьблення і поки нічого конкретного не нагадували.
У кабінеті стояли позолочені підсвічники, ріс інжир з нижнього поверху – у підлозі був отвір спеціально для дерева, знову ж таки з нижнього поверху оранжереї – також по стінам плелися різні вʼюнки. Тут уже було багато перенесених книжок з бібліотеки. Ще на стінах висіли картини незвичного стилю. Такого майстра Селін не знав. Підійшовши ближче, щоб розгледіти підпис побачив, що підписані скоріше за все самим господарем - з розмахом написано імʼя Шота. Він має талант. Ось зображена пустеля. Багато замальовок, що теж лежать на столі, зображають інжир. Мабуть Шота любить цей плід, чи саме дерево. А ось замальовки базару, таке знайоме місце.
Селін не встиг уважніше розгледіти малюнки з зображенням торгівельної площі – до кабінету зайшов Шота. Юнак від неочікуваності злякався і швидко поклав папір із зображеннями на стіл та ті розлетілися по всьому кабінету. Через відкриті двері та вікно створювався протяг.
Омега одразу почав збирати, Шота теж приєднався допомогти незграбному чоловіку. Один з малюнків Шота підніс до свого обличчя і уважно роздивлявся.
– Я дуже люблю це місце, та люблю його зображати. Більше картин, уже завершених, у моїй кімнаті. Вони дуже важливі мені, – мова йшла про зображення того самого базару, прилавків, пишно усталених всяким добром, але не було зображено жодних людей.
– Чому вони важливі тобі?
– Я думав, що ти зрозумієш одразу, але треба час. Та я не поспішаю. Пізніше ти сам мені скажеш, чому саме вони для мене важливі.
Селін нічого не розумі, але проявляти свою недосвідченість у справах власного чоловіка намірів не мав.
– Добре. Я спробую.
– А тобі подобається це місце? – запитав Шота, підійшовши ближче та показавши зображення.
– Не знаю. Всі місця по своєму гарні.
– Що ж, – сумно промовив Шота, – ти маєш рацію. Кожне місце має свою красу та привабливість. На стіл вже накрито. Можемо іти обідати.
До обіду подали курку, рис, сирі та запечені овочі, сік та вино. Також стояв графин зі звичайною водою.
Вони сиділи на підлозі, застеленій килимом, на якому і стояли блюда. Сиділи на подушках. Хоча в будинку була зала і зі столом. Селін звик їсти саме за столом, та був не проти і такому способу прийому їжі.
– Як ти себе почуваєш? Тобі смачно? – запитав чоловік після якогось часу мовчазного споживання рису з куркою – їв він руками.
– Усе чудове. Страви смачні, сподіваюся, я теж колись зможу так само готувати для тебе, – Селін вирішив акуратно поговорити про своє положення. Та відповідь чоловіка була неочікуваною.
– Я думаю, кухарі непогано ладнають зі своєю роботою. Не хочу, щоб ти витрачав свій час на ці побутові дрібниці. Проте, тільки якщо ти хочеш, а не то му що так треба, я не проти. Просто я звик до став мого кухаря.
Тобто Селін міг чи все таки це був акуратний натяк не лізти не у свою справу?
– А ти, Шота, – тут Шота перестав їсти і уважно почав дивитися на свого чоловіка, – як ти себе почуваєш?
– Чудово, справді. Так добре я себе ніколи не відчував. Проте, я не почув твою відповідь. Я помітив, що ти трохи засмучений, чому так, Селін?
Чи варто зараз почати говорити про шлюбний обовʼязок і його відсутність, чи нехай усе само собою іде?
Було б не погано взагалі-то таку важливу річ обговорити, але ж це перший обід із чоловіком, який хоч і був симпатичний, навіть привабливий для Селіна, .. навіть гарний … найгарніший взагалі-то з усіх альф, яких колись доводилося бачити хлопцю, але досі залишався незнайомим. А починати таку відверту тему було просто складно. Та альфу не обманути, певно він відчуває збентеження хлопця, інакше як пояснити його розуміння, що Селін схвильований і засмучений, тому не варто починати знайомство з обману.
– Моя кімната… вона була дуже пуста.
– Я знаю. Вирішив, що буде краще, якщо ти сам, на свій смак її облаштуєш. Чек чи потрібну суму можеш мені сказати. Ти маєш почуватися тут зручно. Тепер це твій дім.
***
«Ти маєш почуватися тут зручно» бо сидіти тобі тут до кінця життя.
Шота поїхав у відрядження наступного ранку і навіть не повечеряв з омегою, не кажучи вже про візит до його кімнати.
З тих пір пройшов довгий тиждень. Селін вже вивчив будинок. І дійсно оранжерея, яка переважно засаджена фіговим деревом, була на першому поверху. Там були плетені столи і крісла, трохи пташок та метеликів. Наче райській куточок серед розпеченого під сонцем, глиняного міста.
Селін потрохи облаштовував свою кімнату і тепер в ній дійсно стало більше життя. Та воно було сумне. Він нікуди не виходив гуляти, бо дозволу чоловіка не мав, і все більше не розумів, чому той його навідь не попередив. Вони ж наче непогано розмовляли тоді, за обідом, та тільки від слуг Селін дізнався, що господаря у домі немає.
А ще слуги між собою не могли не обговорити, що пін поїхав, залишивши молодого чоловіка на самоті. І це в перший тиждень спільного життя. Найважливіший як для омеги, так і для альфи. Щось тут не так, казала прислуга, а Селін це чув і так само чудово розумів. Щось тут не так.
Юнак проводив вечори за читанням книжок в кабінеті, або ж спускався до оранжереї. А пізніми ночами виходив до саду та роздивлявся такі привабливі зорі. Рахував сузірʼя. Шукав нові сяйва та чекав зорепаду, який скоро мав настати, бо наставав кожного року в одну і ту саму пору. Неймовірно казкове явище, яке і звернуло увагу юного омеги до космосу.
А коли Шота повернувся, то перший день навідь не удостоїв увагою свого чоловіка, а ввечері, коли мав би бути на вечері, спішно покинув будинок. У супроводі невідомого, старшого за Селіна омеги.
Слуги не оминули ордазу обговорити свіжу плітку. Ще і пустити її за межі дому. Молодий чоловік– усього лише прикриття для сторонніх походів ліворуч. Інакше де це бачено так нехтувати шлюбним обовʼязком і навідь не навідуватися у спальні один одного.
Молодий омега занадто нерозумний, щоб це зрозуміти після стількох днів. Хтось зі слуг запитав, для чого було ж одружуватися, коли до подружжя замість почутттів – пустота. «Звичайно для прикриття» – , відповів кухар. «Набагато краще мати коханця на стороні, коли ти щойно сам одружився і відвести від себе таким чином сумніви і підозри. Малому щедро платить господарь», – продовжував казати кухар. Інша слуга бачила документацію стосовно утримання, розповіла про щедру суму кухареві – « От тому той і мовчить. Гроші усе вирішують. Він же із небагатої родини, тим паче йому уже сімнадцять, а він досі не був у шлюбі з альфою. Щось не так з цим омегою, ось ніхто і не кликав у чоловіки. А так хоч ситно жити буде і горя не знати. Поки його чоловік з іншим, заміжнім – бо ж кільце у того омеги було на пальці,– під носом шури-мури розводять. Ох вже ця молодь. У наші часи усі трималися традицій та про таку розпусту ніхто і не чув. Ось так от.» – закінчив свою промову кухар та продовжив промивати рис.
Наскільки зараз низько себе почував Селін. Опуститися до того, що його обговорює прислуга, зовсім його не знаючи. Стати прикриттям для хахалів свого чоловіка. Стати ніким в новому домі. Стати самотнім там, де завжди хтось є.
Якщо слуги мали рацію. А це скоріше за все так, бо Шота дійсно на нього не реагував після повернення і дійсно кудись відправився з дорослим, гарним, привабливим, досвідченим омегою. Тому було не більше тридцяти років на вигляд. Одягнений з голочки. Не рівня Селіну, який не зміг навіть своєю молодістю утримати чоловіка. Навідь своєю справжньою цнотою, яка ж так важлива у якості тріумфу для альф. Та видно не Шоті. А більше Селіну нічого запропонувати своєму чоловіку. Бо він не знає, що ще має, окрім цього.
Не оминули Селіна і інші хвилювання. Еротичні сни. Він не просто бачив занадто відверті та гарячі сновидіння з участю незнайомих альф. Він бачив сни з участю конкретного альфи, якого починав пригадувати. Бачив його образ, та не міг згадати обличчя, воно було закрите, але його чорне вбрання з глиняними візерунками та його погляд у цих снах не полишав Селіна. Він відчував ніжне мерехтіння в середині. Хто ж той альфа, що почав пробуджувати нові юнаку почуття? Останній раз він навіть прокинувся по-справжньому збуджений. І тоді він по-іншому відчув цей світ. Кольори і відчуття стали яскравішими. Як і яскраве, справжнє бажання бути з кимось. Належати комусь. Комусь Тому з тих снів і спогадів.
Чоловік знову не повертався декілька днів, а коли повернувся, зачинився у своєму кабінеті та всю ніч не покидав його.
Була у Селіна примарна ідея, яку він хотів виконати. Стати приємним спогадом. Спробувати завоювати свого чоловіка. Та той не зреугав на такі дитячі прояви цікавості.
Селін сам заварив чоловіку каву і приготував сніданок. Він ще плекав надію просто зараз усе обговорити і бачив каву лише приводом, щоб зайти до покоїв Шоти. Ну і ще це була можливість знайти якісь сліди підтвердження подружньої зради. От тільки які сліди, Селін і сам не знав.
Він рано прокинувся, щоб застати Шоту у ліжку. Привів себе до ладу. Вбрався у найгарніший одяг та акуратно зачекав волосся. Приготував каву і солодощі, які вчив готувати його тато - особливий сімейний рецепт смаколиків. Ними він і хотів пригостити Шоту. Навідь не звернув увагу на пильно стежившу за кожним кроком прислугу, яка з ранку щось порала по господарству. Все поставив на найкращій підніс і використав найкращій, на свій смак, сервіз. Не те щоб він хотів бути услужливим, але ж варто було хоч якось обговорити власне положення у цьому домі. Хай привід і такий наївний.
Він постукав до спальні чоловіка і отримав дозвіл увійти. Можливо, Шота думав, що це прислуга, тому так швидко впустив когось у свої покої. Вікна були відчинені та гуляв свіжий вітерець. Ліжко ще не забране, проте Шота вже встав і навідь встиг зранку омитися, бо зустрів він Селіна у рушнику, обмотаному навколо стегон. Шота мав гарне тіло. Тут не посперечаєшся. На секунду у Селіна зʼявилося бажання провести своєю рукою по цим рельєфам. Але думка швидко пішла.
Альфа явно не очікував такого раннього гостя, тому був трохи спантеличений.
– Селін? Чому ти прийшов так рано і без попередження?
– Я приготував тобі де що смачне та заварив кави. Хотів бути корисним за стільки часу.
– Ти для мене приготував? - він приємно здивувався. Цього не можна було не помітити. От тільки він не спішив забирати підніс.
– Постав на цей стіл, – попросив.
Тоді Селін був вимушений підійти ще ближче. Поставивши підніс на стіл коло вікна, Селін не зміг відвести погляду від тіла альфи. Він бачив, як краплини води стікають з волосся і течуть уздовж шиї до ключиць , як течуть по міцних руках та грудях чоловіка. Бачив, як краплини забігають під рушник і тут йому стало цікаво, як там усе? Ця цікавість неочікувано для Селіна побудила в ньому тепле, тягуче відчуття внизу живота, та не встигло воно розгулятися, як Шота спитав.
– Може ти ще щось хотів?
Що ж міг хотіти Селін? Він уже забув першочергову мету візиту. Що ж він хотів?
– Нічого більше, – розгублено промовив Селін.
– В такому випадку тобі краще піти зараз до себе, або ще кудись. Мені зараз не надто комфортно, розумієш?
– Так, – хоча Селін зараз погано що розумів.
Він швидко вийшов з кімнати і тільки прийшовши у свою зміг заспокоїтися. От бовдур. Хотів же серйозно поговорити з чоловіком і так сильно розгубився через власні почуття. То йому снився хтось невідомий і він починав відчувати збудження. То тепер він відчув це у сторону не надто надійного, судячи з розмов прислуги, Шоти. Варто зустрітися з кимось з товаришів і обговорити своє становище. Селін боявся і дуже боявся стати тим, хто кидається на усіх альф без розбору. Це найгірша доля для омеги - втрата себе і одне єдине майже наркотичне, не контрольоване бажання – альфи.
Через лист він домовився навідатися у гості до однокласника. Того звали Фатім. Він уже давно у шлюбі і навідь мав би стати справжньою омегою і вже повноцінно підтвердити шлюб. Він точно має щось порадити. Тим же днем Селін сидів в оранжереї та читав посібники. Особливо його тепер зацікавив розділ про альфаманію. Але щоб отримати такий розлад йому треба було провести не одну ніч з великою кількістю альф. Не з одним чи двома. Тим паче варто було починати з тринадцяти-чотирнадцяти років. А такого досвіду юнак не мав. Трохи розслабився.
Нарешті, аж під вечір, свою спальню покинув Шота. Він завітав до аронжереї спочатку не помітивши там Селіна. А коли помітив, то трохи зніяковів. Чи не зрадів такій зустрічі? Та не встиг Шота хоч щось сказати, Селін зібрася та пішов. Йому вистачило ранкового принижнння. Мало того, що збудився, так ще на того, хто не радий тебе бачити. Це так зачіпає самолюбство.
Усе поки ще сприймається надто імпульсивно та радикально через юний вік.
А на ранок Селіна чекала під дверима його спальні коробка. В ній були золоті сережки зі смарагдовими камінцями. Їх Селін не прийняв, а поставив під кабінет Шоти. Він не збирається за гроші чи подарунки так себе принижувати.
Трохи подумавши, юнак зняв браслет і тільки лишив обручку. Браслет теж поклав до коробки та пішов збиратися. Він хотів пройтися вулицями старого базару і просто прогулятися. Омега навідь не запитував дозволу у чоловіка.
Навідь такий простак Селін міг образитися на зневагу до себе. Його охоплювала злість до Шоти. В перший раз він відчував її так яскраво. Дарувати дорогі подарунки, а цінного часу не приділяти. Як так можна?
Під гарячу руку потрамюпила прислуга, яка саме почала розпитувати Селіна, куди той зібрався і чи спитався він дозволу у чоловіка. Селін порадив не пхати свого носа у справи чужої родини і сказав, що він теж бачив документи про виплати – прислуга отримує досить непогану зарплатню. Він не забув нагадати, що так само є господарем цього дому і якщо треба, сам потурбується про звільнення занадто балакучих робітників. І треба добре постаратися, щоб знайти такого ж щедрого пана, як Шота. Тоді Селін, сам того не хотівши, гучно гримнув дверима і пішов, вперше за два тижні, далі меж саду. Він вирішив піти до того самого базару.
На галас Селіна до прислуг звісно прийшов Шота і вірні робітники не могли не сказати, що то пан Селін зібрався піти погуляти. Та Шота ж про це не знав, тому пішов слідом, загорнувши обличчя в чорну рафатку.