Базар стелився, починаючись на Головній площі та заходячи у найглибші провулочки. Тут можна було знайти буквально все. Золото, тканини, книги, наймайстерніші шахи, килими, парфуми, звичайну їжі та делікатеси.

Селін же не міг пройти повз маленького магазинчику з пісчаними годинниками та телескопами. Тепер він мав гроші. Власні. І він планував ними скористатися. Купити справді потрібну та важливу йому річ. З цього часу омега планував ставити свої вподобання на перший план. А приймати хоч і дорогоцінні, та не цікаві йому подарунки він не бажав. Або хлопець одразу їх обміняє у ломбарді, або просто попросить корисне і цікаве йому. Якщо вже Шота йому зраджує та вирішив відкуплюватися від дурненького омеги, то хай це робить корисними для Селіна речами.

З незвички самостійно розпоряджатися грошима, Селін прорахувався і йому не вистачило на покупку. Машинально він потягся до браслета, якого звичайно не виявилося на руці. Та чи зміг би він закласти прикрасу в обмін на телескоп?

Селін же сам його зняв та повернув Шоті. Але тепер його не вистачало на руці. Вже звик, тим паче дорогоцінність дійсно подобалася. Ну а закладати обручку – це вже останнє, що він би вчинив. Всеж це надто радикальний крок, до якого Селін не був поки готовий. Тим паче варто було тільки повернутися додому та просто взяти більше грошей і проблеми немає.

Покинувши крамницю, хлопець неспішно прямував провулками до свого будинку. І він ніяк не очікував на те, що сталося далі. Таке у тверезу голову до пристойних омег не приходить.

Усе сповільнилося, коли Селін у наступну мить вдихнув інакше повітря. Його легені розкрилися, а кров прийняла у себе щось, що нагадує отруту. Чи наркотик. Селін вдихав та вдихав аромат. Це був глибокий, димний, бальзамічний, ледь солодкий уд. То був запах альфи. Його альфи. Селін розпізнав і зрозумів це одразу. Той самий альфа зі снів та спогадів. Той, якого три роки тому він вперше відчув, але забувши втратив. А тепер спогади самі повернулися. Разом з Його альфою. Його справжнім, ідеальним, найкращім.

Це все диктувала уява, відштовхуючись від такого необхідного аромату. Селін поняття не мав, хто зараз несе цей димний шлейф. Здається, хтось попереду. Омега не бачив його. Не уявляв ні характер, ні наміри. Просто сліпо слідував, запевнений ароматним обманом, що це найкращій момент його життя.

Бо для Селіна так і було. Те, про що написано стільки омежих романів і те, що так підноситься суспільством - та сама зустріч зі своїм справжнім та єдиним. Найщасливіший момент у житті будь-якого омеги. Якщо копнути глибше, то і для альфи цей момент був не менш важливий, але альфам не притаманно проявляти слабкість почуттями.

Селін не знав напевно, але інтуїтивно розумів – альфа його відчув та дав йому сигнал через феромони. «Слідуй за моною». І Селін сліпо ішов, бо іншого не бажав. Просто зараз він має побачити його. Відчути. Інакше хлопець не витримає. Таке сильне почуття необхідності задовольнити свою потребу він не мав ніколи. Тільки тепер почав розуміти, через який тиск проходить кожний та кожна омега.

Вулочки усе більше звужувалися, ведучі у глибинку міста. Селін знав, що альфа десь поряд, але, будучі на відстані, не міг його розгледіти.

Вулиці ставали менш жилими. Хлопець заходив у більш занедбаний, зруйнований район. В цих руїнах було багато закинутих будинків. Невидима ниточка аромату тянулася з одного з них, куди Селін увійшов без зайвих турбот. Бо просто зараз він Його побачить.

Потрохи наступав вечір і рожевий захід сонця обволік своїм теплим світлом стіни цього дому. Селін без проблем зайшов до руїни, де були відсутні двері. Увійшов в одну з кімнат, вікно якої виходило до тонувшого в лінії горизонту світила. Так густо він ще не відчував паморочливий голову та неймовірний аромат.

Альфа теж зайшов до кімнати тихими кроками. Омега не встиг повернутися, щоб розгледіти свого істинного. Він тількі відчув тепло його пальців, які акуратно провели уздовж рук Селіна. Альфа, знаходячись зовсім близько, скоріше за все відчував те саме хвилююче мерехтіння у середині. Голос його був низький і чистий, та ледь чулося хвилювання.

Ситуація була не однозначною, бо коли ти в опустошеному районі з незнайомим альфою один на один, статися може усе що завгодно. А думки, що це може бути небезпечно, через затуманену свідомість ледь звучать у голові юнака, який зараз думає тільки про те, як стати ще ближчим зі своїм альфою.

Можливо, така ситуація дійсно для когось може обернутися не щасливим фіналом. Проте не для Селіна. Фізично він не відчуває небезпеку та страх. Лише одна запаморочлива думка: «Візьми мене, оволодій мною» – такий посил можеш бути цілком матеріальним, як той же «Слідуй за мною», тому не дивно, що альфа підійшов так близько до юнака, та не проти проявити ініціативу.

Проте він ще стримує себе. Судячи з усього, він трохи вищий за хлопця, тому ледь нахиляється до вуха Селіна. Говорить пошепки :

– Нарешті я тебе знайшов.

Голос здається таким знайомим, наче омега знав його усе життя. Рідний, свій.

Альфа акуратно дує по шию і від цієї простої дії у Селін виступають мурахи, а у районі поясниці щось сильно стискається у приємному тяжінні. За подихом слідує поцілунок. Спочатку акуратний, але скоро перерощий в інтимний. Від таких поцілунків на шиї лишаються сліди.

Альфа розпалений і дії скоріше інстинктивні, проте вони приносять омезі задоволення та все більше нетерпимості : « Чому ти тягнеш, я більше не можу, будь ласка».

Руки альфи, які увесь цей час лежали по обох боків Селіна, опустилися до внутрішньої сторони стегна, а звідти поринули під кафтан, з натиском проводячи по ребрах.

Омега уперся руками у стіну дому і був готовий просто зараз віддати свою честь невідомо кому і це його мало хвилювало. Аж коли, на безіменному пальці, помітив власне кільце. Він усе ще у шлюбі. А Шота усе ще його чоловік. Який, поки Селін точно в усьому не розібрався, не заслуговує такого приниження. Чи все ж заслуговує? Так хочеться плюнути на все і продовжити, але твереза думка стає все гучнішою : «Так не можна! Я так не можу».

І Селін вже не міг до кінця розслабитися.

– Стій, – борючись з розпаленим бажанням, юнак усе ж знайшов у собі сили зупинити це безумство.

– Я зробив щось не так? – стурбовано почав говорити альфа, дійсно облишивши свої дії стосовно тіла Селіна.

– Це я роблю усе не так. Я вже заміжній і просто так, як би я не ставився до чоловіка, чи якби він до мене не ставився, не можу йому зрадити. Не можу.

– Він не дізнається, – провокуючи посміхнувся альфа.

– Та я буду це знати, – Селін уже повернувся обличчям до альфи, щоб розгледіти його, та в останню мить сам собі закрив очі долонею.

– Буде краще, якщо поки я не бачитиму тебе.

– Але і ти не даєш мені на тебе глянути. А я хочу подивитися у твої очі. Побачити тебе. Ти ж мій. Я це знаю і ти це знаєш. Так?

– Так. Але якщо ти дійсно мій істинний, то маєш розуміти мене зараз. Ми не прощаємося. Просто дай мені час. Я маю розібратися зі своїм чоловіком та нашим положенням.

– Він образив тебе чимось? – більш серйозно та включено у ситуацію, поцікавився альфа, – мені нічого не варте з ним розібратися.

– Я хочу сам. Прощай, – Селін пішов до виходу, відвернувшись від альвфи і тільки тоді зозплющів очі.

– До зустрічі, – засмучено говорив альфа,– Кожен вечір я чекатиму тебе тут. Стільки, скільки знадобиться.

***

Коли юнак впевнився, що вулиця пуста, то тільки тоді, швидким шагом направився у сторону свого дому. Пішки було що іти та до повного стемніння був час. Ішов повільними кроками, щоб запахи феромонів змогли вивітритися. А ще він не хотів поспішати додому, бо там його ніхто по справжньому не чекав.

Але рано чи пізно будь-яка дорога закінчується і будь-який час настає. Ось і для Селіна настав час повернення до маєтку.

Він повільно вдихнув, ще повільніше видихнув. Попереду була серйозна, важлива розмова. Необхідність розставити усі крапки над «і» була єдиною логічною річчю, яку точно розумів молодий омега.

Та його не покидало відчуття, що аромат досі десь поряд, стоїть у носі.. чи плететься шовковою стрічкою до самого дому. У домі він теж відчував присутність запаху, який тепер ні з чим не сплутає. У гостьовій частині Селін зустрів сидячого там Шоту. Той читав якусь літературу.

– Ти пізно прийшов. Тобі, доречі лист надійшов, тримай, – простягнув конверт Шота.

Це була відповідь від товариша. Пізніше Селін відчинить та прочитає. Але не під чужим поглядом.

– Що це в тебе на шиї?

Мабуть, сліди від поцілунків альфи. О Всевишній, не дай Селіну померти осоромленим.

– Мене комаха укусила, – майже спокійно відповів омега.

– Треба бути обережним, можливо наступного разу тільки укусом не обійдеться. – Шота уважно слідкував за реакцію свого чоловіка.

– А тебе, Шота, часто кусають комахи? Або ти їх? – провокуючи запитав омега, вкладаючи інший сенс у запитання.

– Було якось, – відклав книгу альфа, та зручніше розмістився у кріслі, з явною насолодою поринаючи у спогади.

– Я і не сумнівався. І як воно було?

– Здавалося найважливішою миттю у моєму житті.

Селін задумався та сумно щось для себе підкреслив. У цей момент він відчував сум за своїм альфою і поглинаючу його симпатію. Але і ревнощі до Шоти не облишили можливості покопатися у підсвідомому. Може це лише бажання відчути свою цінність через чиюсь симпатію? Це було складно пояснити.

Без сумніву, між Його альфою і Шотою він обере першого. Так же? Пристрасть до невідомого альфи і не утілине бажання не облишили б Селіна. Та легка симпатія до Шоти теж мала місце і підкріплювалася відстороненість Шоти до Селіна. Чому ж так складно? У омежих романах з моменту зустрічі з істинним усі проблеми відходили, або зникали. Важливим ставали лише початок стосунків та весілля і на цьому історія завершувалася. Проблеми Селіна з появою його альфи і усіх послідуючих нових для Селіна відчуттів тільки збільшувалися.

Але чому просто зараз в цьому домі стоїть густий запах уду?

Невже Його альфа був тут? Чи це ніс досі не покинули молекули феромонів? І наскільки зараз сам Селін пахне для Шоти? Якщо омега зміг збудитися, тим паче так сильно, то це б не змогло бути непоміченим.

– Шота, я маю тобі сказати одну важливу річ. Не хочу щось укривати та вже навряд зможу. Сьогодні я зустрів свого справжнього істинного Альфу. Можу дати клятву, що я не зрадив тобі, але ти ж сам мабуть розумієш, як це, відчувати потяг до свого істинного. Впевнений, що ти теж маєш свого омегу, я правий?

– Правий.

– Тоді чому ти одружився зі мною?

– Це складно пояснити зараз. Дай мені час правильно сформувати пояснення і вірно його донести. А зараз нам обом краще піти до своїх кімнат. Вже пізно.

– Добре. Але ще одне питання – у тебе був гість сьогодні?

– Чому ти запитав, Селін?

Варто сказати Шоті, що просто зараз Селін відчував запах того самого альфи у цьому домі? Мабудь не надто хороша ідея.

– Просто відчуваю чужий цьому дому запах.

– Запах Альфи?

– Так.

– Хмм, щож, це мій один старий .. знайомий. Він і раніше бував у цьому домі. Чому ж ти не чув тоді його запах?

– Я не чув .. нічий запах, – казати це було наче зізнаватися у своїй неприємній хворобі, – вже дійсно пізно. Добраніч.

– Добраніч, Селін.

Вночі Селін довго не міг заснути від образів надто насиченого подіями дня. Він відчував себе омегою – нарешті міг розділити почуття омег. Зустрів свого Альфу і відмовив йому, хоча хотів цього. Вперше у житті хотів близькості з альфою. Та заразом думав про Шоту і це його не те щоб гнітило, скоріше засмучувало. Ставило у складне положення.

У листі Фатім казав, що завтра завітає у гості. Селін зможе хоч з кимось обговорити свої турботи. Це було необхідно йому. Виговоритися.

Хоча говорити з Шотою теж було приємно. І це дивно. Шота явно зрозумів усе одразу і нічого не сказав. Навідь після повного зізнання Селіна. Ні, Шота його .. розумів? І саме це гнітило. Краще б був скандал. Краще б було, якби альфа просто звинуватив Селіна у розпусті та покарав. Ця дія була б для омеги зрозумілою. А от спокій альфи не зрозумілий.

А ще як Селін міг раніше не помічати у домі гостя з таким запахом? Та і гостей ще не було у цьому домі. Хіба що до приїзду юнака сюди. Та ж Альфа сказав, що Селін уже мав можливість зустрітися з тим альфою, але як?

А його альфа.. його руки, його доторки, просто присутність поряд та спогади про це паморочили голову збентеженого омеги. Хвилини з ним були такі правильні, такі ніжні і такі бажанні. Як хочеться цей момент повторити.

Довго Селін не витримає в очікуванні. Скоро він сам знову навідається до того дому. Альфа ж сказав, що чекатиме його там.

***

На ранок було звично. Чоловік відсутній за сніданком. Прислуга, яка, опускаючи очі, робила свої справи, та більше не обговорювала молоде подружжя. Принаймні так нахабно і у присутності Селіна. Після сніданку, ванни, і наведення ладу в своїй кімнаті – тепер вона подобалася юнаку – все було обставлено на його власний смак і давало можливість відчувати себе по-справжньому вдома – він пішов до бібліотеки.

До приїзду Фатіма був час, який легко можна скоротати читанням чогось корисного. «Симпатія може відчуватися до будь-якого привабливого особисто вам обʼєкта – альфи чи омеги. Ви можете відчувати любов, привʼязаність, кохання, але тільки зустрівши Свого, Істинного, ви зрозумієте, на скільки до цього ваше життя було сіре».

Нічого не сказано про одночасну симпатію до обох. Безумовно тяга до істинного сильніша фізично за будь-яке почуття, повʼязане з симпатією. Тоді ж чому на язиці гіркий присмак розчарування, що ця зустріч не забирає усіх проблем і не стає абсолютом в почуттях. Чому Селіна досі, навіть після зустрічі свого альфи, не відпускає провина перед Шотою, якому він, якщо бути відвертим, нічого не винен.

Шота запропонував одруження – Шота вирішив усі оплати взяти на себе – Шота сам обрав подарунки – Шота сам ігнорує свого ж чоловіка. Може саме через ігнорування Селіну і хочеться увагу. Ні. Селіну не зрозуміло, що хочеться.

«Фізіологія ереструсу …» це відомо омезі, читати немає сенсу. «Фізіологія гону – період яскраво вираженої феромонової активності у альф… – це зрозуміло,– … у Альф без пари часто може супроводжуватися агресією, як до інших Альф, так і до омег». Нічого нового. Це вивчають ще у школі. Альфам та омегам пояснюють особливості роботи їх організмів і проводять декілька базових уроків без поглиблення в проблематику теми. Але ґрунт подається.

Селін уже хотів закривати книгу, коли, гортаючи швидше ніж треба , його погляд зачепився за заголовок «Рідкі випадки, аномалії, девіантність омег та альф».

Аномалії були не відомі Селіну і це було хочаб цікаво - дізнатися щось нове про можливі відхилення у когось з людей.

«У дуже рідких випадках, у нашій країні підтверджено всього два випадки, відбувається так звана «фіксація» – альфа/омега, зустрівши досконалого істинного – стовідсоткового, фіксується на його індивідуальному ароматі і інших альф/омег не сприймає на фізіологічному рівні.» Що??

«Простими словами, обʼєкт більше не відчуває феромони будь-кого окрім субʼєкта, відповідно, ніхто, крім субʼєкта обʼєкта не цікавить. На щастя, це відбувається у двосторонньому порядку – обидва мають бути стовідсотковими один для одного».

Тепер Селіну стала зрозуміла своя поведінка відносно альф і його спогади. Мабуть ще тоді, на базарі, у свій день народження, він відчув, що поряд істинний. Це могло спровокувати настання першого ереструсу і це послугувало його, у певному сенсі, фригідності. «До відкриття цього явища вважалося, що повністю стовідсоткових партнерів не існує. Дослідження на даний момент ще проводяться».

Не встиг Селін до кінця обробити та зафіксувати інформацію, як до дверей постукали. Завітав Фатім. Селін не питав дозволу стосовно візити друга у Шоти. Шота ж нікого не очікував, тому здивувався, коли омега вів за руку через оранжерею, в якій і седів альфа, якогось невідомого омегу до своєї спальні. Шота акуратно опустив газету – прослідкував за дією свого чоловіка і спокійно продовжував читати якусь не надто цікаву статтю про підвищення цін на коней, шовк та заморські спеції.

Спочатку Фатім просто роздивлявся кімнату, потім розказував, з прохання Селіна, про свої власні справи – він очікує первістка, вже дванадцять тижнів, хоче дівчинку, і не важливо, альфою вона була чи омегою, чи бетою – головне, щоб була здорова. Вони не можуть нарадіти з чоловіком. Загалом у Фатіма усе добре. Тільки ранкова нудота через вагітність не дає спокою. Але альфа слідкує за його раціоном – сам щоденно обирає найсвіжіші фрукти, овочі та мʼясо.

– А твій чоловік точно не проти, що я завітав?

– Ні. Не проти.

– То що саме тебе турбує? У вас не виходить .. ну ..ти розумієш?

- Не те щоб не виходить.. ми не намагалися.

- Як це?

І Селін розповів усе, починаючи зі шлюбної ночі. Виносити за межі дому родинні справи – дурний тон. Тим паче, обговорювати зі сторонньою людиною справи ліжка, але Селін довіряв Фатіму, і просто хотів поговорити. Важко наодинці розібратися в невідомих тобі темах. Він розповів, що між ними досі нічого не було, і що він не розуміє, чому так. Альфа то уважний до нього, то далекий та відсторонений. Пояснень від альфи не дочекатися. Ще і дивний чужий омега, який колись був у супроводі Шоти, ще і під носом Селіна.

– То ти кажеш, що він у першу шлюбну ніч теж був у масці? Це така рідкість для альф. А наскільки його сімʼя добродійна?

– Кажуть, що дуже поважають традиції. Він кожну відому мені дотримувавсяся, вклонився, поцілував руку. Запропонував спільну вечерю.

– Якщо він дійсно прихильник старих поглядів і виховання, то маска для нього мала велике значення. Це ж символ цноти. От він зняв її і віддав тобі, як віддають свою невинність. А ти її кажеш, уже і не згадаєш, куди поклав?

–Ну так.

– А мав зберігати біля сердця, тобто покласти у нагрудний карман на топі, він там точно мав бути , просто ти мабуть і увагу не звернув.

Селін швидко дістав складений весільний одяг, по нишпорив по вбраною – дійсно, є кишеня.

– Який сором, як я міг цього не знати?

– Погано готувався. Я перед своїми зарученами усі книги, навіть ті, яким по сто років, перечитав, щоб випадково не осоромити себе перед чоловіком. Але то мій чоловік ще той : «тук-тук» постукав Фатім по столу, – сам нічого не знав. Довелося проявляти ініціативу у шлюбну ніч. А то так би і лишилися незайманими.

– То і твій альфа був цнотливий?

– Ще і який, господи, як згадаю, як його щоки рожевим наливалися, коли я ... ну не важливо, так от, то вони тільки говорять, що сильні, і всі такі із себе, а на ділі просто пухнасті лапулі.

– Я читав про агресію альф, – задумчиво сказав Селін.

– Ну якщо альфа довго не може зустріти омегу, або просто тиняється без діла, то йому дурь свою дівати нікуди. А з омегами вони смиренні. Я тобі по своєму досвіду і досвіду знайомих скажу. Але звичайно за усіх не ручаюся. Просто їм усім не вистачає любові.

– Альфам? – уточнив Селін.

– Усім, – твердо промовив Фатім.

– Я ще забув сказати, що в першу ніч випадково, через власну неуважність, не одягнув кільце.

– Обручку? – кивок Селіна, – Охохо, це як мінімум просто не приємно будь-кому. Ну не смертельно. Міг би просто пояснити, що розхвилювався.

- Але я хвилювався, щоб пояснювати про свої хвилювання.

- Зрозуміло. Милий, ну я не зможу повернути твою першу шлюбну ніч та усе виправити. І я не можу знати, що було на розумі у твого чоловіка. Зберися, та поговори сам з ним і спитай у нього те, що запитав у мене. Про маску, про відсутність близькості. Розкажи про свої хвилювання і вибачися, що знехтував, навіть випадково, обручкою.

– Є ще дещо. Здається, я зустрів свого істинного. І він не Шота.

– Нічого собі! – Фатім аж підскочив. Почав ходити по кімнаті, перевіряючі пилюку на підвіконнях, столі, під ліжком – весь час так робив, коли починав хвилюватися. Щоб себе заспокоїти – починав прибирати, бо це він хочаб міг контролювати. Не порядок у голові, то хоч порядок у квартирі.

– І що було між вами? Як ти відреагував, як той альфа себе поводив? Як ви взагалі зустрілися?

– Думаю, ми зустрілися ще давно, тільки чомусь втратили один одного. Бо я його після того не зустрічав. А потім уже заміж вийшов і от зустрів. Випадково. На базарі. Пішов за ним. Ой, що було, я думав, розум втрачу. Але я сам не знаю, радий цьому, чи ні. Бо я впевнений, що краще себе почував, коли він був поряд. Я був точно на сто відсотків живий. Та як тепер бути з Шотою? Я не можу повністю розслабитися та насолодитися думкою, що я більше не самотній. Бо в мене Уже був Шота. Відчуття тяготи в середині не відпускає. Тільки мріяти починаю про свого альфу, одразу образ Шоти. Ні розслабитися не заспокоїтися.

– Якщо той альфа справжній істинний, то суд розведе вас та дасть згоду на нові заручини. Він буде на твоїй стороні, ти ж знаєш.

– Знаю. Не в тому справа. Я не знаю, чи хочу розлучення. Розумієш, Шота займає більше думок і більше простору у моїй голові ніж той невідомий альфа.

– Неможливо одночасно двох альф любити.

– Знаю. От якби я був бетою, булоб легше.

– Не сміши. Чув, як бети-жінки кажуть, мовляв було б краще бути бетою-чоловіком. А чоловіки-бети кажуть, от було б краще бути альфою.

– А що кажуть альфи?

– Мабуть, що добре бути омегою. Не треба постійно шукати роботу, нести груз відповідальності за успіх та дохід. Утримувати родину. І так ділі.

– Але ж омегам не легко.

– Я знаю, любий. Я знаю. Буває іноді, здається, що десь трава більш зелена. Але спочатку спробуй свою полити і доглядати за нею як слід. Може твоя стане зеленішою.

– Я памʼятаю тебе, Фатіма, як ти тікав зі школи, щоб покурити кальян десь у не надто хороших місцях, відколи ти став розумнішим?

– Просто я скоро стану татом. Хочу бути хорошим прикладом для дитини. От і стараюся покращити себе заради неї. Так що ти вирішив з альфою номер один та альфою номер два? Хто переможе? Кому дістанеться солодка попка нашого Селінчика?

– Булоб правильно все обговорити із Шотою.

– Було б так, але? Я ж бачу, що є але, – мило, по доброму посміхнувся Фатім.

– Але я так хочу ще раз побути з тим альфою, – протяжно застогнав Селін, упавши обличчям у подушки. – Вже просто не можу. Він сказав, що чекатиме мене кожного вечора. Я маю ще раз з ним зустрітися. От тільки все ж таки спочатку поговорю з Шотою. Поки що просто про нас. Не казатиму про іншого. Хоча він і так здогадується.

– Так, милий, у тебе все вийде. Ну я маю уже їхати, а то мене знову почало нудити. Краще удома буду. – Він обійняв свого друга, – пиши ще, коли потрібна буде допомога чи просто поговорити захочеш. Або ж сам приїзди у гості. Я чекатиму.

Селін провів Фатіма до виходу, де того чекала невелика карета. Тоді хлопець пішов до оранжереї, але чоловіка там не знайшов. В кабінеті і в інших частинах дому його теж не було. Слуги сказали, що Шота зібрався і пішов на важливу зустріч. Куди та з ким вони не знали. Тим паче Шота не мав наміру повідомляти про свої походи якогось там Селіна.

Омега просто випадково зайшов до кабінету чоловіка і просто, теж випадково, скинув усе зі столу, а деякі папери, цінність яких він не знав, надійно поховав між книжок в віддалених стелажах бібліотеки. Дрібниця, а приємно.

Він честно хотів поговорити з альфою. Чесно планував без зайвих хвилювань підняти усі інтимні питання, але ж того чоловіка просто немає вдома. А чому у такому випадку має бути вдома Селін?

Омега одягнув найгарніше вбрання, акуратно зачекався, підправив манікюр, накинув темний плащ, що приховував під собою людину, та не попереджаючи слуг, пішов у напрямку старої частини міста, де його мав чекати, як і обіцяв, альфа.

По дорозі він забув про всі свої негаразди. Передчуття зустрічі з майбутнім коханцем давала наснагу. Усе на вулицях булу яскравіше, усе сприймалося легше. А посмішка не покидала обличчя. Скоро він знову опиниться в обіймах і на декілька годин усі негаразди підуть. На цей раз Селін, одурманений надлишком почуттів, не хотів покидати свого альфу. Шота зробив свій вибір, отже і Селін свій вибір зробив. Клятий Шота, знову у голові зʼявився. Та як би не було, зараз важливий той альфа. Омега обовʼязково сьогодні дізнається його імʼя. Як слід роздивитися, а може вже і не покине ніколи. І хай усе іде на задній план. Бо зараз Селін такий щасливий.

Знову сонце ховалося за горизонт, коли Селін підійшов до потрібного дому і знову дім був окутаний променями сідаючого світила. Тепло та затишно. Так, наче кохання у концентрованому вигляді.

Омега уже відчував стійкий запах уду. Його альфа зараз тут. Дійсно чекає на Селіна.

Приємне мерехтіння унизу живота і передчуття чогось хорошого.

Селін зайшов до тої самої кімнати, у якій були минулого разу. Альфа стояв спиною до нього, а обличчям до вікна. Він теж помітив особливо ніжний захід сонця.

– Ти прийшов, нарешті, – той самий голос. Голос, який трохи видавав хвилювання альфи.

– Я хочу побачити тебе сьогодні. І я обіцяю, що не покину тебе, як минулого разу. Я хочу .. – омега сковтнув і відчув, яке сухе у нього горло, – хочу провести з тобою цю ніч.

– Я теж цього хочу. Фізично хочу тебе. Хоча ти не давав дозволу просто побачити твоє обличчя.

– Я так само не бачив твоє. Але я хочу побачити. Повернися будь ласка.

Альфа був одягнений у чорні одежі з глиняними візерунками, які остаточно нагадали – Селін дійсно його колись бачив. Це той самий альфа, тільки він старший. Та і Селін вже виріс з тих пір.

Альфа розмотував чорну рафатку, що прикривала його обличчя і відкинув її до долу. Та розстелилася, як простирадло. Тоді він нарешті повернувся до Селіна.

Омега теж зняв чорний плащ та обличчя нічим не приховував, тому і приховати свій вираз було не можливо. У Селіна був шок.

– Ти? То це був ти? Як?

– Весь час це був я, дивуюся, як ти не здогадався. То тепер ти так само хочеш провести ніч за мною? Чи я не милий тобі більше? – з підступом запитав альфа, посміхаючись.

То ось який він, його справжній альфа і його істинний. Він прекрасний. Тільки Селін не міг зрозуміти, йому стало легше від цього, чи усе тільки ускладнилося.

– Усе добре? Я щось не те запитав? На тобі обличчя немає. Не хвилюйся, я не зашкоджу тобі. Дозволь нарешті просто обійняти.

– Чому ти одразу не міг сказати, що це ти?

– Бо ти не був готовий це почути від мене. Краще побачити на власні очі, погоджуєшся?

– Чому я раніше не здогадався?

– Цього я не знаю.

Селін ненадовго закрив очі. Поряд стояла людина, до якої він відчував тяжіння, прихильність, симпатію і кохання, яке зароджувалося.

УПоряд стояв той, хто дратував його. Кого він не розумів і хто був найбільшою загадкою. Здавалася, що це мали б бути дві різні людини. Так і було якийся час. Спочатку, вдома, це був загадковий та дратівливий Шота, якого хотілося дізнатися. А потім був істинний альфа, якого просто хотілося. І ці двоє виявилися однією людиною.

– Коли я ішов сюди, – казав Селін, – то думав, що в обіймах свого істинного зможу розслабитися і забути про усі хвилювання хочаб на одну ніч. Бо по-справжньому усіма моїми хвилюваннями був мій чоловік – Шота. Тепер ти це знаєш. Дозволь мені не думати про мого невідомого мені чоловіка, про його мотив і бажання і про мої почуття до нього. Дозволь зараз зробити те, що я хотів – провести ніч зі своїм істинним альфою, з яким усе легко та просто.

Шота посміхнувся до Селіна найлагідніше посмішкою. Так посміхаються тим, кого кохають.