Знову нічого не знаю
Не знаю втратив себе, чи знайшов, В руці серце, качаю по венах кров. Сьогодні було досить сумно Й на душі якось безлюдно, Та й взагалі, коли скінчиться пошук? На відповіді не вистачає рук... Не знаю, не знаю та не знаю я! Ця зірка, вона вже не моя! Важко написати й одного вірша... Й нащо це пишу? Повна дурня... Місяць сьогодні у цілковитій повні, Здається він у нічному полоні, Здається ми з ним трохи схожі. Моя воля, також чужа, як завжди. Кожного разу молю:«Місяце, зажди» Воля б його лишався б зі мною На віки, до мого скону, Але все повторюється...Знову. Знову нічого не знаю, Знову рукою серце качаю, Знову клятого місяця чекаю, Знову знаходжу чи втрачаю. Не знаю. Згасаю...
12.04.2020
11
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1902
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1406