Мабуть

Kruhitka Dobro

Так, мабуть я сумую, Бо знову бачив сон, Де ти і я разом існують Закоханими в унісон. Так, я все таки сумую, Бо твоє ім'я хвилями омите В своїй голові я чую, О мила дівчино - Маргарито ! Так, я розумію, Тобі все одно, Але все ж млію, Від погляду твого. Так, мабуть я розумію... Але все ж маю надію Через це і тлію, Що не здійсню мрію... Так, мабуть я боюсь, Що знову небо пропаде, Коли тобі в котре зізнаюсь, Коли на душі гидке каркаде. Так, я боюсь, Хоч і писав про відрікання, Але знову на тебе дивлюсь І на своє зітхання. Так, мабуть я кохаю, Бо знову хочу зізнатись... Що в ночі вірші пишу, Що хочу знов і знов зустрічатись... Так, я кохаю!

2020-03-30 16:14:25

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Дмитро Федорко

Чудово

Відповісти

2020-03-30 16:15:51

Подобається

Інші вірші поета

Від ноунейма мовчазній Тихенька меланхолія Пів години Ї(верлібр)

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

learner_

@learner_

Надежда Васильевна

@Nadezhda11

Схожі вірші

Всі

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

4178

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

862