Тихенька меланхолія
Її усмішка зігріває мою душу І геть не душно, Та і я геть нікому не мушу, Але лізу в чужі бур'яни По напівзелені абрикоси. Для неї. Поки ховрашок їсть, я міркую І струшую липкі реп'яхи. Вона сміється говорячи:"Дякую" Ми йдемо в нікуди. Розумію, нам разом не бути. Я безмежно задоволений Нашими пустими розмовами, Нашими простими поглядами, Бо ж я сам простий. Точно знаю зустрінемось якось ще. Йду додому й пишу це, І останні реп'яхи трушу.
2020-07-22 22:09:29
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Дергача
Красива ілюстрація))) Правда, дуже гарна
Відповісти
2020-07-23 05:11:54
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2020-07-23 06:38:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9716
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314