Тихенька меланхолія
Kruhitka Dobro
Її усмішка зігріває мою душу І геть не душно, Та і я геть нікому не мушу, Але лізу в чужі бур'яни По напівзелені абрикоси. Для неї. Поки ховрашок їсть, я міркую І струшую липкі реп'яхи. Вона сміється говорячи:"Дякую" Ми йдемо в нікуди. Розумію, нам разом не бути. Я безмежно задоволений Нашими пустими розмовами, Нашими простими поглядами, Бо ж я сам простий. Точно знаю зустрінемось якось ще. Йду додому й пишу це, І останні реп'яхи трушу.
2020-07-22 22:09:29
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Дергача
Красива ілюстрація))) Правда, дуже гарна
Відповісти
2020-07-23 05:11:54
1
Kruhitka Dobro
@Марія Відьма Дергача Дякую)))
Відповісти
2020-07-23 06:38:24
Подобається
Інші вірші поета
Хех Безліч і один Бридко Без рими
Інші поети
Maii Ezz
@Utopie
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17681
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5217