Звалившись до ліжка, після чотирьохгодинної екскурсії, я подумки подякувала людству за винахід пластиря і знеболювального - ноги жахливо боліли і я жодної миті не сумнівалась, що не виживу, якщо пройду ще хоча б метрів двадцять. На щастя, мої сусідки по кімнаті відправились на чергове коло центром міста і я змогла насолодитись заслужненим відпочинком на своєму другому поверсі, милуючись мікроскопічними нерівностями даху кімнати, який якраз над моїм спальним місцем йшов під кутом. Саме через цю милу особливість, прокинувшись, доводилось пильнувати, аби не тріснутись макітеркою об це архітектурне ноу-хау.
Лад також кудись здимів - мабуть теж гуляти містом в пошуках пригод на свою голову. Ніби йому мене мало. Але досить глибоко зануритись в проблеми емоційного мазохізму дракона я не змогла - біля ліжка щось грюкнуло. Підскочивши, і таки зачепивши маківкою стелю, я пришипіла якийсь страхітливий прокльон на адресу будівельників і сторожко зиркнула вниз.
- Меф?
Спокусник лежав на підлозі, розкинувши кінцівки зірочкою. Почувши мене, він спробував підвестись і одразу ж болісно скривився, що, з огляду на його зовнішній вигляд було не дивним : сорочка, порвана у декількох місцях, запилюжені штани, сплутане волосся. З кутика вуст цідився тонкий потічок крові, то тут, то там, крізь порваний одяг прозирали рани. Зойкнувши, я буквально злетіла вниз.
- Лишенько, хто ж тебе так? - поклавши його голову собі на коліна, намагалась зметикувати, як я можу йому допомогти. За якимсь законом підлості, на думку нічого не спадало.
Раптом, до нас приєднався Філ.
- Його так покарали за зраду "вісі зла" - принаймні так розцінили його спілкування з тобою інші вищі демони. - він легко спланерував на підлогу і заклавши руки за спину уважно подивився на мене. - Вони і за тобою прийдуть. Мало хто б змирився, якби йому перечила дівинка-підліток. А "вісь зла" - так взагалі. - Філ відразливо скривився.   - Купка самозакозаних бевзів.
- Легше. - подав голос Мефістофель. - А то вони і до тебе задіють подібні виховні заходи.
- Чхати я хотів на них і їхні виховні заходи! - гаркнув демон. - Вони не мали права так з вами чинити. Ви діяли в інтересах демонів і взагалі...
- Ша! - нарешті спромоглась вклинитись в цю палку дискусію. - Давайте про політику ви поговорите пізніше, а поки ми придумаємо, як повернути нашому  любому Вищому нормальний вигляд.
- А я думав, у мою відсутність ти повністю освоїлась в своєму дарі. - Спокусник слабо всміхнувся.
- Йой, треба ж таке, тобі ще є чим думати. - саркастично цокнула язиком. - От тільки ніхто з вас, любі мої, так і не опустився до рівня моєї скромної персони і не пояснив, що це, в біса, за дар, і звідки він в мені взявся?!
Обидва демони завмерли, а потім Філ нерішуче запропонував:
- Давай про це ми поговоримо трошки пізніше. Нам треба, так би мовити, морально підготуватись.
- Угу. - буркнула. - І аморально заразом.
- Це як? - з цікавістю глипнув на мене Меф, який вже встиг непогано так влаштуватись на паркеті нашої кімнати. Ну чисто падишах на ложі! Тріснути б цього падишаха газетою по тім'ячку за всі недоспані ночі хвилювань...
- Тяпніть грам по сто чогось міцного. - слова аж сочились отрутою. - А краще по півлітру - п'яному ж море по коліно, може й виживете... - я прям відчула, як на губи виповз хижацький вишкір.
- Мені здалось чи це був прозорий натяк на твої плани нас, того... - Філ характерним жестом великого пальця розсік повітря біля своєї шиї.
- Ти диви, який здогадливий. - Матінко, я вже говорю, як якийсь маніяк. На вуста прям таки просилась фраза "Я хочу зіграти з вами у гру." - Як не вб'ю, то покалічу. Морально. Можете не сумніватись.
Два майбутні горе-вчителі нервово перезирнулись. Однак, моя жадоба крові тимчасово вляглась, тож я спокійно додала:
- Тільки спочатку цього зцілимо. Якось...
- Вах, які люди і без охорони. - видав Лад, вигулькнувши з однієї з просторових складок. Дракон кивнув Філові, а потім перевів погляд на Мефа. - Я так розумію, тут потрібна допомога?
- Угу, допомога. - скрестила руки на грудях. - А потім реміняка.
- Ну нащо ж так кардинально. - дракон присів навпочіпки поруч з Вищим, і почав щось шепотіти невідомою мені мовою. Рани на тілі демона стали потроху гоїтись. Врешті, коли процес лікування було завершено, ми всі дружно підвелись з добре освоєної, за короткий проміжок часу, підлоги.
Помітивши мій грайливий погляд в бік їхньої парочки, Лад смикнув бровою і підозріло запитав:
- Що?
Посміхнувшись, наче Чешир, видала :
- Я так і уявляю слеш-фанфік з вами.
В руках дракона з'явилачь скручена рулоном газетка і він став з завидним ентузіазмом орудувати нею з виховною метою в мою сторону. Лупцювати нею, інакше кажучи.
- Розуяви! Розуяви! Розуяви!
Піднявши білий прапор, я капітулювала і хихочучи, ретирувалась на своє спальне місце. Каратель, помітивши трошки хтивий погляд свого напарника в моїх фікрайтерських фантазіях, зарядив газеткою в нього:
- Ти теж розуяви!
Філ, що досі з легкою іронією спостерігав за цим театром абсурду, сів мені на плече:
- Я сумував за їх сварками.
Посміхнулась, трошки почесавши пір'я на його маківці.
- Я теж.