Бог
Ми вважаємо, що одинокі, Але є в небесах Живий Бог, Здатен він усі рани глибокі Заживляти без зайвих вимог. Відірвались, на жаль, ми від Нього, Загубили всі вірні шляхи. У Творця є одна лиш вимога: Бути вірним Йому назавжди. Сила Господа в щирій любові, Тож без неї нам просто ніяк. Через брак її тонемо в крові, Всесвіт війнами сильно набряк. Ми палаєм у вогнищі страху, Що створив його сам Сатана. Люди вірять йому і щоранку Віддають свою душу дарма. Живемо у скрутну ми годину, Заблукавши в оманливих днях, Відчайдушно чекаємо днину, Коли зла вже не буде в серцях. Зрозумівши, що є у нас Батько, Наш Великий Небесний Отець, Нам не буде у світі так страшно, Коли поруч з тобою Творець. Його Слово, немовби ліхтарик, Що поможе крізь темряву йти, З ним можливо всю правду побачить, Бога істину нам віднайти. Якщо віримо в Нього і знаєм: Головне – це любов на Землі, То ніколи біди не зазнаєм. Бог поможе тобі і мені! 14.04.2021
2021-06-26 23:16:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3709
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13111