Mother.
Joyful Willow
She stays awake all night to keep you protected, Never expected anything but your presence. No one knows what she goes through, All you know is the smile that she possesses. Never did you even think about her while you made wrong choices, When he whole world was against you the only person who backed you up was her. Not even in her wildest dream did she think bad for you, Why did you leave her when all she needed was you. Since the beginning she gave you love, But when she needed it why did you run? Now she's all alone expecting for you to return, But little did she know that her little one is all grown and she's the one forgotten.
2018-05-13 14:41:52
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Scion Marion
@Joyful Willow It is really beautiful poem. People should love their mother. A mother would do anything for the sake of their child.
Відповісти
2018-05-30 17:50:58
1
Joyful Willow
@Scion Marion exactly.
Відповісти
2018-05-30 17:52:21
Подобається
Senzeni Ncube
This was a nice poem 🎉❣️
Відповісти
2021-11-30 05:28:08
Подобається
Інші вірші поета
Not the same. Am I in love? Loneliness. Yours.
Інші поети
Малой
@teddywinters
Younis Sari
@younissari
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2519
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12122