Valor parte 3
Que tal seria se a gente desse mais valor, pra vida e os sentimentos do nosso amor, fazer o meu lazer respeitar o próximo, ajudar quem nós ajudar e levantar quem caiu, Dar a mão sem ter fogo, Acreditar e ter fé Que e do nem Sempre ganhará tudo em dobro, Não tô dizendo que não existe maldade, apenas tô falando que se a gente fazer mais o que promete o mundo será melhor, Que tal se a gente desse valor Pra quem e do bem, Esquece pensamentos negativos, Vem comigo nessa viagem do impossível, começar por você, acreditar em você, tenha fé em você, e assim que mudaremos o mundo. Tenhamos fé num futuro Feliz e próximo, onde temos igualdade menos ideologias, Acreditar no ser humano, Mesmo sendo nos estranhos, Por que ainda nos matamos, Na fé de armas de ferro, Balas e punhais Venha pro caminho do bom é certo E viva uma vida melhor, E viva em paz. Harmonia sai pra lá solidão Que venha o tempo bom, Aprendemos a viver com O Homem trabalhador. WM 04.08.18 10:31
2018-08-05 03:11:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6158
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12012