+18 Estranho parte 2(Explícito)
João Ninguém
(18+)
EU SOU UM ALIENÍGENA VINDO DE OUTRO SISTEMA POR ISSO VOCÊ NÃO ENTENDI NADA QUE EU FALO, LER EM BRAILE E NÃO É CEGO, NO MEU PLANETA NÓS MATAMOS TODOS OS SÓIS, SIM TEMOS ISSO EM COMUM HUMANOS, VIAJEI NO TEMPO PARA O PASSADO, POIS SE VIAJASSE PARA O FUTURO ACABARIA COM A LINHA DO TEMPO, MUDEI O PASSADO, ACABEI COM A REALIDADE PARALELA, DIFERENTES UNIVERSOS EXISTEM SERES EM OUTROS LUGARES VOCÊS SÃO APENAS UMA ESPÉCIE QUE ESCRAVIZA AS OUTRAS E EU NÃO TÔ FALANDO DE COR DA PELE, DEUSES E HOMENS CRIARAM O DIABO PARA JUSTIÇA A MALDADE DA NATUREZA E SEUS PECADOS. 04/09/18 8:02PM
2018-09-04 23:03:01
0
0
Інші вірші поета
Liricamente Agressivo: Compromisso 9/9 Não Propósito União
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4135
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919