09. - MEU FILHO

João Ninguém

MEU FILHO EU TE DEI UMA CASA, VOCÊ GRANDE DEMAIS PARA ESSA GERAÇÃO QUERIA GANHAR O MUNDO, MAS DE VOCÊ EU TENHO MUITO ORGULHO, CARREGA MEU SANGUE E MEUS PRINCÍPIOS, UM POUCO PALHAÇO, DA SUA MÃE VOCÊ TEM OS OLHOS E O JEITO Á REVOLTA QUE VINHA DELA ERA GRANDE ELA QUERIA CONQUISTAR O MUNDO, ABRAÇAR AS CAUSAS E AS PESSOAS. MULEQUE TE COLOQUEI EM MEUS BRAÇOS E VOCÊ AINDA ERA MENOR QUE ELES, MEUS DEDOS ERAM MAIORES QUE SUA CABEÇA, TUDO VOCE APRENDEU QUEM TE ENSINOU, ME DIZ ENTÃO NÃO LEVANTE A VOZ PRA MIM, SE ESCREVER NA PELE, CORTO COM A FACA, SE COLOCAR BRINCO NA ORELHA ARRANCO SUA ORELHA, VOCÊ ME CONHECE SABE QUE O QUE EU PROMETO EU CUMPRO, NÃO DUVIDE DE MIM, EU SEI QUE VOCÊ TEM MEDO DE MIM. - WANDERSON MIGUEL 12.09.18 12:45AM

2018-09-14 02:46:58

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12012

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5504