Життя - це боротьба!
Йоганн Верес
Коли опускаются руки, коли в голові з'являються зайві шум та звуки. Ґрунту не треба, бо я маю крила Пливе земля під ногами, що мене породила, на світ цей без ликий. Я не звір, але духом дикий. Літають хмари я досі грію руки в кармани. А що тим рукам? Тримати їжу та іншу руку ніжнішу. Тримати братську та опору кріпкішу. Я сам собі стовбур та стержень. То піде лиха ніч і прийде день. Якщо боротися, щоб кров у жилах стила. Якщо вмерати, щоб плачевність затихла. Борися! бо можуть забути. Борися! бо можуть в кайдани загнути. То можна загинути, але духом не вмреш. Духу не треба плоті, його не зітреш.
2021-10-28 20:33:14
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cryda Cooper
Сильно , смело , независимо!✊🏻🔥🔥🔥
Відповісти
2021-10-28 21:15:26
1
Йоганн Верес
@Cryda Cooper Клилатим ґрунту не треба 😌😉
Відповісти
2021-10-28 21:25:56
1
Йоганн Верес
дякую, я старався
Відповісти
2021-11-02 15:34:48
Подобається
Інші вірші поета
Його думки... Єдине Сором і страх Мені наснилось моє сонце
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11543
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4406