Конференція
Ми так довго сюди летіли, що, мабуть,
вже й втратили право називатись Землянами.
Тепер наш дім — система Траппіст-1.
Перші з тих хто прокинувся у новому світі
з великим подивом виявили, що хтось заселив його раніше.
Зі спогадів капітана Ямати Ісідзукурі.
-Марі, запізнишся на пари й не забудь подарунок для Сідерії!
-Коли тато буде?
-Завтра, післязавтра — вони спершу мають закінчити все на Аттавії, просив зв’язатись з ним в обід, буде на борту в цей час.
-Тільки б знову не програвся!!
- Ти ж знаєш, він зав’язав і не смій в його присутності говорити про це.
-Мам...
-Батько тебе любить і я теж!
-Пішла.
-Передавай вітання тітці Сід.
-Вона заборонила себе так називати.
-Зв'яжешся з Астри2 по прибуттю.
-ОК, — сказала Марі, взяла комборюкзак і вийшла на вулицю.
Зупинка, як завжди, повнилася гамірними громадянами Порт-Браянта. Глайдер відкрив борт і жива хвиля підхопила дівчину, втягуючи з собою за течією.
-Нукс, привіт!
-Хай, ти де ділась вчора?
-Там стало нудно й ми з Амідою пішли.
-Видно я добряче загрався в “П’яного дракона”, — дрангар3 засміявся ледь не на всенький салон, збоку аж стрепенулась церталіна4 поважного віку!
-Ще не набрид цей дитячий садок?
-Ні! — з гордістю в голосі відповів Нукс.
-У них не було жодного шансу проти твої спареної печінки, це не спортивно, — Марі показала другу кінчик язика.
-Хай скаржаться на еволюцію, а кредити я заробив чесно!
-Спарена печінка, — знову передражнила вона Нукса, — перепити тих малят з космогації, навіть у мене вийшло б — нудьга! А ти хоч щось встиг прочитати на сьогодні? — запитала дівчина вже серйозніше.
-Ніт, а дрангар психотерапевт - це цікаво чи смішно, лікую депресію переляком?!
-Це буде смішно, точно смішно.
-Дід Дракан оцінить!
Марі уявила на мить цю картину — здоровило під два метри з лишком в білій уніформі вислуховує монотонно-меланхолійні причитання координатора середньої ланки з проблемами в самореалізації.
-Яка там перша пара? — запитав Нукс у подруги.
- Ксенопсихологія!
- Цей доцент просвердлить мені діру в мізках.
- А мені подобаються лекції Адама.
Нукс підморгнув.
-Не треба було хропіти, мов зореліт на злеті цілу пару.
-Бла-бла!
Хол перед аудиторією був заповнений студентами, крізь них поспіхом пробивався доцент Адам Наливайко. Трохи вищий за середній зріст, збитий чоловік до сорока років, з виразним голосом і сталевим поглядом мізантропа. Те що він говорив кардинально відрізнялось від виразу його очей. Саме цей контраст непоєднуваного так збуджував Марі. Вона познайомилась з Адамом на другому курсі. Завжди стриманий і відсторонений з вигляду, але його лекціями заслухувались: доступний та водночас інтелектуальний спосіб подачі, поставлена інтонація, правильно виділені акценти й повага до свого слухача - змушували легковажні, молоді мізки працювати, запам’ятовувати й обробляти викладений матеріал. Студенти потай звали його Сталевим Адамом.
Когарі5 Аміда, краща подруга Марі, забігла в останній момент, двері автоматично зачинились. Дівчина знайшла поглядом, гору м’язів - Нукса і підсіла до компанії. Вона прошепотіла:
-Надовго на Астру?
-До наступних вихідних, Сід знайшла квитки на ту конференцію по ШІ, що я розповідала.
-Одна полетиш?
-Хочеш зі мною?
-Сьогодні ж гра, ми з Нуксом завжди вірні!
-Хтось хотів спалити тренера разом з усією командою, після останньої гри, — проскрипів дрангар.
-Я була не в собі, — відрубала Аміда.
-Еге ж, — єхидно відповів Нукс, стримуючись, щоб не розреготатись, — міру треба знати!
-Хто б говорив, — проказала дівчина одними губами, помітивши увагу лектора.
Після пар Марі забігла до викладача з автономних систем, швидко обговорила деякі моменти своєї курсової та поспішила в космопорт. Палубами вже снували натовпи футбольних фанатів, як не дивно, ця гра дуже швидко прижилась й стрімко розвивалась в Неосі6.
Хайлайнер7 готувався до відбуття, персонал сканував пасажирів та їхні речі. Звичайна рутина, але Марі завжди нервувала в ці момент і так сильно, що її сканували по декілька разів. Нарешті затишне місце в кормовій частині біля псевдоілюмінатора, можна розслабитись, вона так і зробила. За десяток хвилин пройшла маленька вібрація, дівчина знала — це прогрівають ядро та готують до запуску маршовий двигун. Бортпровідники ще раз перевірили фіксатори та індивідуальні системи життєзабезпечення, а голографічний асистент показував порядок дій у екстрених ситуаціях та правила поводження при них. За мить загули маневрові, космічний човник відірвався від поверхні й вийшов на злітну глісаду, набираючи необхідне прискорення для виходу на орбіту. Індикатор компенсатора перевантаження показував 6”G”, увімкнулись маршові двигуни, воно майже не відчувалось, лиш трохи заклало у вухах, а після проходження звукового бар'єру настала повна тиша. Невдовзі пролунало попередження про зменшення гравітації, пішов відлік до ввімкнення власної сили тяжіння. Зореліт набирав швидкість для переходу в субпростір. Стрибок - Марі відчула ейфорію, стан маленької нірвани, як вона сама його для себе називала.
За двадцять дві години космічний човник вийшов на орбіту Астри й запросив дозвіл на посадку. Космічна станція горіла різнобарвними вогнями, як гірлянда і справляла приємне відчуття того, що людський геній в кооперації з іншими зміг збудувати таку технологічну махіну, найбільшу з усіх донині створених.
Сідерія Вікос стояла в цивільному в залі очікування біля четвертого доку, Марі помітила її одразу. Карніанка8 виділялась граційними формами й плавністю рухів. По міркам свого виду, Сід вважали красунею, а ще вона вирізнялась живим і проникливим інтелектом.
-Тітонька Сід, — Марі накинулась на свою хрещену з обіймами.
-Ще раз таке почую...
-Дражнюсь! Я скучила!
-Я також, мала! Розказуй, як успіхи, як хлоп’ята?
-Все чудесно! — Сідерія підмітила, що дівчина знітилась на мить!
-Що за вираз, хто він?
-Вона!
-Отакої...
-А ще є він і я заплуталась!
-Добре, буде бажання розкажеш. Завтра офіційний брифінг з Мошее Індрою - буду трохи зайнята, але у вечері підемо в одне цікаве місце.
-ОК, Нукс просив передати великій-мамі подарунок, я знайду чим себе зайняти завтра.
-Електронна перепустка у тебе на омнісі, місце буде в третьому ряду.
-В перепустці двадцять дев’ятий?!
-Хто найкраща хрещена?
-Сід, люблю тебе, — дівчина накинулась з обіймами на неї.
-Гайда відсипатись, я лишень з чергування.
-Шпигуни й подвійні агенти, чи щось цікавіше?
-Нудьга зелена: контрабанда, промисловий шпіонаж і нелегали.
-Сід?
-Так!
-Сід?
-Чого ти хочеш і ще?
-А якщо я попрошу необмежений доступ до квантової хмари Астри, що скажеш?
-Скажу, що такого не існує, але можу тобі дати обмежений, як для науковця-жовторотика, — вона посміхнулась, — глянеш у свій профіль згодом.
- У тебе є обмеження, ти ж шефиня контррозвідки?
-Ще ні й ти знаєш це, може колись, — Сідерія переглянулась з карніанцем на інші стороні палуби.
-О-у, — Марі прослідкувала її погляд, — хто він?
-Робота і не найприємніша. Зачекай на мене в кафешці “Ланцелот” біля виходу, я на хвилинку.
-Симпампунчик.
-Так ще і який, давай геть, я скоро!
Марі обожнювала хрещену, а та у свою чергу балувала її, як тільки могла. Вони дуже добре ладили, майже кожні шкільні канікули, починаючи років з семи, вона проводила разом з Сідерією на Астрі. Одного разу Сід навіть роздобула перепустку в бункер з древнім ШІ з планети Ат-А-Лан9, артефакт часів прибуття траппалів на цю планету. Це був удар нижче поясу, дівчинка бігала сама не своя від щастя, піднісши у своєму залі пошани й любові Сідерію до рівня просвітленого Буди, Юрія Гагаріна, чи супермена(були колись такі супергерої в старому світі). Захоплення штучним інтелектом Марі пояснювала цікавістю до створення нового життя, чи так сказати, його аналогу, а отриманий досвід від тієї події, лише роздражнив допитливий розум підлітка. Жага створення нового та пошук ліміту можливостей, етична сторона цього процесу - цю дилему Марі хотіла осягнути й зрозуміти. Якщо ми відповідаємо за тих кого приручили, чи створили, наділяючи творіння кожного разу все більшими можливостями й правами — коли наступає точка неповернення, пройшовши яку творіння набуде власну свідомість? Тобто, коли можна сказати на воно - він чи вона незалежно від форми? Коли можна назвати себе псевдобогами, надавши матерії нематеріальне — душу? І чи це справді ми зробили, чи то просто так працює еволюція і ніякої божественної складової нема? Наскільки творіння, яке вміє мислити, може бути лояльним до свого господаря і чи розуміє воно, роблячи шкоду, що приносить страждання цими діями іншим? Чи може це творіння відчувати емпатію, біль, радість, сум, злість: повний спектр емоцій? Як сказала Сідерія:”Ти виглядаєш так, наче в тебе зараз вибухнуть мізки”, — коли та вийшла з відсіку із траппальским ШІ. Марі не спала три ночі підряд: здатність так легко маніпулювати інформацією — відверто брехати, спантеличила й налякала дівчинку до чортиків. Десь на периферії її підсвідомості гуляли дуже тривожні думи, згодом вона заспокоїлась, та непевність у цьому питанні не полишала Марі. Світ в якому вона жила вже звик до віртуальних помічників, дронів, всюдисущих сервісів та обмеженого штучного інтелекту і якби в один день їх не стало - Неос на мить зупинився б. Цей штучний інтелект був дуже цікавий, але на тій планеті існували більш досконалі зразки, вони належали аталанцям. Чергова сходинка на тернистому шляху пізнання, на яку дуже хотілось застрибнути. Одна з не багатьох хто в тому хоч якось розбирався — Ксавара Ті’Сані, подруга батька, але вона рідко бувала в Порт-Браянті й так щоб ще й вільна. Тож дівчині доводилось збирати все по крихтам, систематизувати, додавати нові питання з отриманих відповідей, котрих ставало з кожним разом все більше.
Увечері Марі та Сід сходили в новий ресторан на верхній палубі біля центрального парку. Вони їли смажені реберця в медовому соусі, запивали вином з Вестмалле10 від BrollyCorp11: тамтешній клімат якнайкраще підійшов для виноградарства, яке взяла під своє крило Клариса Жадан12. Потім просто гуляли, їли морозиво й пили коктейлі.
-Хто вона? — запитала Сідерія з лукавинкою в погляді.
-А це обов’язково?
-Ні, якщо не хоч!
-Сід, я навіть не знаю як про це і з ким поговорити!
-З мамою?
-Ха-х, дуже смішно, говорити зі спеціалістом по репродукції та заселенню про інтрижку з когарі.
-Вона зрозуміє.
-Зрозуміє, але мені ніяково і я не зовсім певна, що це серйозно.
-Здається ти говорила ще й про нього.
-Так, — Марі посміхнулась й зітхнула майже одночасно, — от тому я і невпевнена. Мені з ним також добре, навіть без навіяного тау-трансу.
-Ой-йо-й, які пристрасті, — посміхнулась Сідерія, — бути з когарі в ліжку - це справді цікавий досвід, але мені не вистачає чоловічої суті, — Марі відреагувала на це смішком.
-Сід, а я й не думала...
-Я теж, так вийшло!
-У тебе, є хтось?
-Спочатку ти, як його звуть?
-Адам, не хочу про це. З Россаною ми познайомились на виставці, я й досі не зовсім розумію чим вона займається. Але в неї в апартаментах купа і не мала, різних цікавих, старовинних штук. Вона дістала для мене архіви, про які я навіть мріяти не сміла.
-Корисний інтерес?
-Та ні, ну трошки. Коли ми вдвох проводимо вихідні, все просто чудово: відвідуємо всілякі заходи, барахолки, клуби в Порто-Франко, — дівчина притихла.
-Але?
-Я не можу його забути, тільки Росс зникає у справах більш, ніж на кулька днів - ходжу наче чумна, постійно думаю про нього.
-Моя маленька дівчинка втюрилась по самісінькі кінчики вух. А ти не думала про свій зв’язок з цією когарі, як про підсвідому помсту, тобі боляче і ти хочеш відповісти тією ж монетою?
-Не знаю, може, але мені добре з нею і коли вона поряд — я забуваю про нього.
-Когарі дуже майстерні в цьому. Як вона ставиться до тебе?
-Вона в захваті, я б сказала — це вона втріскалась, я це точно знаю — відчуваю.
-У них, через їх довготривалість життєвого циклу, слова назавжди мають трохи інше значення та емоційне забарвлення. Доцент, кажеш, Адам Наливайко.
-Звідки..?
-Звідти, робота у мене така — все знати.
-Батькам не пробовкайся, — Марі спантеличено дивилась на Сід.
-Сама розкажеш, якщо вважатимеш за потрібне. Працював на Астрі й другу освіту отримав тут. До твого Адама зверталися, як до фахівця в археології. Хм-м, багато працював в полі, потім зайнявся психологією і ксенопсихологію. Вивчав вплив і взаємодію різних розумних видів один на одного в глибокому космосі, має гарну роботу - “Дрангари й співіснування з ними в обмеженому просторі”, далі ще цікавіше, навіть з обмеженим доступом, — омніс Сідерії відсвічував червоним.
-Адам не сильно любить розповідати про минуле.
-Не дивно, брав участь у бунті, але з якої сторони не вказано. Згадується дехто Самара — співмешканка, жили разом до бунту. Як цікаво, по неї все закрито.
-Він був учасником бунту!?
-А ти не могла знайти когось свого віку? — промовила з малюсінькою ноткою докору хрещена?
-Все саме собою сталось, я не шукала!
-Звісно мадемуазель, він сам знайшовся.
- Так і було, — Марі посміхнулась, — досить про мене, як у тебе на цьому поприщі?
-На Астрі нема нікого, кого я б не могла просканувати, так не цікаво, ніякої тобі загадки!
-А той бравий, білявий? — дівчина пришкулила ліве око.
-То робота!
- Ти так крутила хвостом перед ним...
-Все ти помічаєш. Праймус, — Сідерія притихла на мить, — надто високо стоїть у нашій ієрархії. Там де він з’являється — завжди якась хрінь трапляється.
-Що за акцент, ви були разом? Ну-у, розказуй!
-Разом — гучно сказано, ми випивали після одної справи, він тоді прикрив мій зад. Ну я була схвильована, трохи перебрала, а ще саме тоді Гніва всі мізки винесла і Праймус мене трохи втішив.
-І що далі?
-Сувора догана - йому, а мені когарійські солодощі й він зник, — дівчата розсміялись.
-Романтично, Росс також мені їх частенько привозить, а ще в неї величезна колекція музики санкут13!
-Каталізатор?
-Синій димок!
-М-м, рідкість у наших краях, щоб його наколотити треба мати гарні зв’язки на чорному ринку.
-В Адама також він є, це незаконно?
-Сам димок ніхто не забороняв, але компоненти знайти легально майже неможливо. Ох-хо-ох Марі!?
-Нукс познайомив, гуляли в “Чорній дірі”.
-Нукс Мір Вор, перший студент з цього клану в Порт-Браянті?
-Так.
-Дрангар психотерапевт — лікую енурез переляком! — хрещена посміхнулась.
-Він щось подібне каже.
-Почуттям гумору у нього, певне, від Дракана.
Сідерія різко підняла очі вгору, ніби її щось штрикнуло.
-Сьогодні ж матч, ледь не забула - “Neksus” знову накидає вашим, ходім на стадіон там буде трансляція!
- Дивитись з затримкою?
-У нас встановили найтехнологічніший квантово-голографічний проєктор, майже як наживо, тільки матюки запікують, — сміючись, промовила Сідерія.
-Двадцятка на Скаутів!
-Батькова доня, приймаю і не кажи, що я не попереджала!
Сід отримала свої кредити, вони ще довго розмовляли дорогою назад. Марі була вся, як наелектризована в передчутті завтрашньої конференції - справжній ботан, милий та інколи нудний.
-Доброї ночі Неос, на хвилях “Space Meridian” з вами сьогодні Торін Б’Сейл. Навіть не знаю як вам повідомити те, що ви й так всі бачили. Це було повне фіаско, що ж вітання “Neksus Wins”, просто чудесна гра, а нам залишається лише сподіватись на матч відповідь. Далі новини...
-Сід, а де рушники, на поличці нема? Тут був чоловік!
-Я знаю, перестань ритись в моїх речах, рушники одразу за дверима.
-Хто він?
-Добраніч!
-А карніанці хроплять?
-Цьому прикуло років зо сто, несмішно!
-Сід?
-Що?
-Люблю тебе!
-І я тебе, мала. Все спати, завтра багато справ.
Ранок на Астрі розпочинався як завжди, асистент увімкнув сигнал будильника й налаштував кухню для сніданку, заодно зменшив щільність екранів ілюмінатора й сонячне світло залило каюту. Промені упали на сонне обличчя Марі, вона зморщила носик і накрилась з головою. Звичний вранішній ритуал — не вистачає якихось п'ять хвилин, щоб встати одним махом і більше не хотілось залізти назад під теплу ковдру, забуваючи про все на світі. Аромат вестмалльського, духмяного чаю донісся з сусіднього відсіку, Сідерія в парадному однострої стояла у дверях із суворим поглядом. Марі відчула його на собі, солодко потягнулась й закинула ноги майже до голови, одним ривком звівшись на ліжку. Хрещена посміхнулась й протягнула вішачок зі свіжою одежиною. Вони швидко перекусили вдома і вирушили внутрішнім контуром до головної палуби. Всю дорогу дівчина намагалась жартувати, щоб Сідерія не помітила її хвилювання.
-Я буду недалеко, у мене також справи на конференції, — сказала та перед входом в зал.
-Добре, якщо помічу злих незнайомців одразу свисну!
-Ей, ану серйозніше і не хвилюватися мені, — віджартувалась Сід.
За пів години зал вщент набився гостями й з’явився ведучий. Це був жвавий церталін в офіційному однострої Місії, він оголосив розклад і першого доповідача - доктора Мей Танаку, провідного експерта з кібербезпеки й квантових мереж. Доктор Танака підняла питання з непорушності та цілісності ШІ в мережі, можливості його зламу і редагування протоколів безпеки. Далі виступив старший спеціаліст з відділу техпідтримки квантової хмари та мереж Астри - Вікс Солус, церталін докладав про роботу ШІ у квантових мережах, особливості взаємодії та найчастіші баги пов’язані з цим. Потім виступив траппал, вчений з Ат-А-Лан, він доповідав про використання ШІ в повсякденному житті. Марі слухала з непідробним інтересом до самої перерви. В сусідньому холі з фуршетом дівчина помітила Праймуса, він розмовляв з групою траппалів. Вона захотіла побачити Сідерію, щоб ще раз подякувати за місце в передніх рядах, та як на зло її ніде не було видно. За якийсь час голографічний помічник закликав учасників та гостей пройти в конференц-зал. Марі прожогом забігла до вбиральні й ледь не впала, зіткнувшись з Праймусом, який з'явився з-за рогу. Він підхопив дівчину за стан легко й граційно, відновивши її рівновагу.
-Мадемуазель так поспішає, наче на пожежу!
-Вибачте і справді, так можна лоб розтрощити.
Її погляд вхопився за підмагнічений до стегна нагородний пістолет, як у батька, але на ньому чогось бравувало, Праймус помітив зацікавлення Марі й промовив:
-Не смію вас більше заримувати.
Вона почесала лоб і спішно пішла до зали, а перед дверима її осяйнуло, на пістолеті затерта емблема. Марі зайняла своє місце, саме оголошували наступного доповідача, це був фахівець з ШІ Астри Марсель де Анконі — ділився досвідом співпраці з траппальським ШІ, після виступив директор Тоні і їй здалось, що він виступив просто тому що директор. Перед обідом зайшов останній промовець — надзвичайний та уповноважений посол - Мошее Індра. Вона розпочала свою промову з привітання і побажання всім:“Світлої зорі вам у покровителі”. Раптом роздався різкий звук, задзвеніло в вухах, Марі струснула головою й інстинктивно обернулась в сторону загрози, понизивши центр ваги тіла. Вона помітила в одній з дальніх лож карніанця з гвинтівкою, він видавався дуже схожим на Праймуса. Скляний парапет вкрився сіткою тріщин, знову дзвеніло у вухах. Карніанець зник з поля зору, хтось щось кричав, Марі глянула на сцену і вгледіла Мошее зі скривавленим плечем в півколі охоронців. Вони безбожно випалювали ложу звідки здійснили постріл. Натовп потягнувся до виходів, наростала паніка, а заразом з нею тиснява. Дівчина пливла у хвості й раптом спалах, відчувся стан невагомості та приглушений, пекучий біль на задньому фоні. В очах стояла біло-синя, вогняна заграва і тиша, як у вакуумі. Далі тіло, ніби у сповільненій зйомці, опускалось до долу, а десь далеко хтось звав її на ім’я. Марі при дотику з палубою провалилась у воду - холодну, майже крижану воду. Поруч проплив величезний кит з обличчям Сід, по губах вона прочитала - “все буде добре”, — і останнє тьмяне світло згасло. Дівчина відключилась, а навкруги стогнали скалічені та зранені гості, й мешканці Астри. Сідерія підтримувала закривавлену голову Марі на колінах, клацнувши турнікет14 на руку, щоб спинити артеріальну кровотечу. Закінчивши, вона активувала омніс:
-Евакуація потерпілих, головна палуба, відсік D6! Доклад по оперативній ситуації через п’ять хвилин, оголосити синій код, — комунікатор заморгав вхідним викликом.
-Мадам, ви живі..?
-Звітуй!
-Підрив в районі квантового дата-центу, ще один у відсіку з “об’єктом 7”, також підрив на головній палубі біля архіву, пошкоджено внутрішні перекриття між палубами одинадцять та дванадцять. На вказаних локаціях інтенсивна перестрілка між силами СБ та неідентифікованими ворожими угрупуваннями. Визначити пріоритетний напрям нападу на разі не є можливим. Ітенсивність вогню наростає, процес евакуації цивільних триває. Спецгрупи на підході, — доповідь перервало кілька вибухів, хтось матюкався відбірною солдатською лайкою, — провели огляд вбитого бойовика, мадам, це траппал!
-Підтвердити, Марі, тримайся сонце! Підтвердити! — гаркнула Сід.
-Підтверджую, траппал чоловічої статі. Бойовики озброєні легким і важким ручним озброєнням, спецзасобами й кінетичною бронею зі щитами, організовані у добре злагоджені загони, живими не здаються, маємо чотирьох вбитих, — омніс затріщав і зв’язок перервався на мить.
-Прискорити евакуацію цивільних. Що з командним центром?
-Особисто вивів директора Тоні на маршрут евакуації, він разом з іншими топами у резервному координаційному сховищі. Які будуть розпорядження?
-По можливості, взяти когось живими!
-Плюс-плюс, спробуємо, але нічого не обіцяю, тут стає гаряче по-справжньому.
-Де зараз група Кайнбор?
-На “об’єкті 7”, там пекло. Крім траппалів щойно ідентифікували карніанців, людей, церталінів і дрангарів — повна солянка.
-”Об’єкт 7” на зв’язку, дайте дозвіл пробитись через зовнішній контур?
-Тебе контузило?
-Мінус, не видається можливим атакувати в лоб, ми під щільним вогнем.
-”Об'єкт 7”, що з цивільними?
-Працюємо, майже всі в безпеці, триває евакуація. Несемо втрати! Дозвіл зайти крізь обшивку, — щось гучно прострикотіло, — а-а-а, та збийте його, снайпера на позицію, де дим? — церталін додав мотиваційний пасаж рідною мовою, з котрим не всякий перекладач би справився.
-”Об'єкт 7”, Руфус, організуй картинку на омніс!
Сід підвелась та допомогла перекласти Марі на гравітаційні ноші, підтримуючи скалічену руку, яка висіла на одному сухожиллі, потім подивилась на свої долоні та коліна, всі липкі від крові. Загорівся комунікатор, вона відповіла: з’явився церталін з пораненим лівим відростком голови.
-Цілий?
-Пусте, не зважайте, даю картинку, мадам.
-Роздай на сховище також.
-Директор Тоні, Генерал Каршан?
-Старший спеціаліст Сідерія, що у вас?
-Чотири точки вогневого контакту, вибрати пріоритетний напрям наразі неможливо, бойовики добрезлагоджені та скоординовані між собою. Очевидно, що частина цілей є другорядними для відвернення уваги. Ми заглушили весь зв’язок, ефект нульовий, є ймовірність використання наших спецканалів. Генерале, потрібно заблокувати станцію.
-Згоден, ОВС займуться цим.
-Кількість БК і спецзасобів свідчить про розгалужену мережу на Астрі. Конче необхідно знайти їхню службу доставки, тут хтось добре постарався.
-Полонені?
-Мотивація бойовиків надзвичайна, — вклинився Руфус, — на всіх навішаний пояс смертника!
-Групи чітко структуровані, але командна ланка ще не встановлена.
-Спеціаліст Сідерія, нова інформація, щойно в доках об’ємним вибухом випалили відсік, жертви — допоміжний техперсонал.
-От і служба доставки, посильте заходи безпеки на периферії. Генерал Каршан, дайте карт-бланш, ситуація виходить з під контролю, а в них достатньо засобів, щоб випалити кілька палуб, — Сід вже стояла біля Руфа за щитом.
-ОВС зможе за вісім хвилин...
-Генерале, при всій повазі, ваш протокол передбачає пряме зіткнення, що може призвести до неприйнятних втрат і пошкоджень.
-Спеціаліст Сідерія, — нарешті промовив директор Тоні, — отримуєте дозвіл, але якщо за пів години ситуація не буде під контролем, втрутиться ОВС, кінець зв’язку.
-Руфус, глуши зв’язок нас чують, — Сід відключилась повністю також, — глянь он там, той траппал — старший у групі.
-Нас слухали, неможливо, — він пильно вдивлявся на вказаного бойовика.
-Все колись можливо, доповідай!
-В першому приближенні ця група нараховує 50 — 60 бійців, інженери окремо.
-Інженери?
-Ага, жарених варгів їм в сраку, отам, — вона глянула в указаному напрямі й на скалічених бійців заодно, їм надавали невідкладну допомогу, — бляха, складається таке враження, наче вони готують евакуаційну капсулу.
Церталін швидко скоординував офіцерів, вказавши пріоритетні цілі.
-Мадам, то як щоб зайти крізь зовнішній контур крізь обшивку, щити готові?
-Бачиш там стоять автоматичні турелі біля перебірки в глибині, — Сід вивела тактичну картинку на омніс, — від нас цього й очікують. Дай мені двійку кращих снайперів, інженера, кількох бійців-менталів і гарну штурмову групу: обійдемо їх збоку!
-Я перевірив, вентиляція замінована, — їх прибило вибуховою хвилею до палуби, щит прийняв на себе всі осколки.
-Роби що кажу, — Сідерія струснула голову і допомогла піднятись Руфусу.
-Дві хвилини!
-Вишли їх в цю точку, — вона тицьнула пальцем в карту, зовсім близько знову рвонуло, — включай зв'язок за десять хвилин і симулюй атаку крізь обшивку.
-Група на підході у вихідну точку!
-Зад лиш не підставляй і нароби багато шуму, мене не повинні почути, — Сід підморгнула й перебіжками направилась до своїх людей.
Група заходила збоку через чотири відсіки звідти. Щоб заощадити час ментали наводили тау-щит на вибухівку, створюючи ефект направленого вибуху, так щоб пропалити порти в перебірках. За останньою гудів інтенсивний бій, інженер відійшов до укриття, квадрат два на два метри спалахнув червонуватим на місці прориву, штурмовики клацнули запобіжниками й вистроїлись у бойовий порядок, відлік пішов.
-Руф, херяч їх по всьому фронту!
-Плюс, мадам!
-Піддай вогню, тільки дивись своїх не підсмаж.
Перебірка вскипіла, майже, беззвучно та бризнула розплавленим змійками металу назовні. Штурмова група кинулась вперед прикрита тау-щитом іншого ментала. Сід вказала снайперській двійці пріоритетні цілі. Її воіни одразу увійшли в кураж, користуючись ефектом несподіванки й моментним розладом в рядах бойовиків. Сідерія активувала жало омніса, вистежуючи головного. А Руфус тим часом організував перехресний обстріл і вже зачищав передові позиції.
-Мадам, ми сковирнули оборону, продовжую зачистку, — на фоні все гриміло, було чутно скрегіт металу і крики поранених.
-Плюс, не стишувати темпу!
Вона виокремила старшого й нишком підходила. Бойовики, розуміючи всю драматичність ситуацію, збились в кругову оборону, їхня зброя не вгавала ні на мить. Штурмовики Руфуса продовжили тіснити їх, зменшуючи операційний простір. Сідерія стежила за тим офіцером, як хижак за своєю здобиччю. Її ж загін уже вступив у ближній бій, спалахнули розряди тау-щитів, поранені вороги підривались, як протипіхотні міни. Адреналінове сп’яніння, запах жареної плоті й сечі, дикі очі та крики відчаю - повний хаос. Штурмовики рвали в рукопашну залишки банди, працюючи на максимумі своїх можливостей.
Джалді, зрозумів задум супротивнику в ту ж мить, як бічна перебірка бризнула металом і породила загін - дуже злагоджений та скоординований. В цей момент його план пішов під укіс: пробити порт через зовнішній контур.
-Амскар, — вилаявся він, — тримати кругову оборону, прикрийте інженерів, суче м'ясо! Де щити, нас розносять?
-Капсула готова на вісімдесят дев'ять відсотків, твій план не спрацював, шо робити? — запитав його співрозмовник з нотками паніки у голосі.
-Зніми вибухівку зі своїх і заклади так, щоб пошкодити контур охолодження, а решту розмісти на перебірці!
-П'ятдесят на п'ятдесят!
-Виконувати, бо підірву твою сраку просто зараз! Дрангарів вперед, щити на максимум, — Джалді зірвався на крик.
Здоровенного бійця у важкій броні перед ним розірвало майже навпіл, рештки рознесло власним зарядом смертника. В диму промайнув силует церталіна-ментала.
-В момент істини не зрадить воля моя і розум буде чистим, і прийму я творця...
Траппал дістав свій нагородний клинок, опонент блиснув пурпурною аурою і приготувався до атаки. Збоку шугнуло маленьке сонце, ліву пару зорових органів на мить осліпло, весь бік занімів, потроху наростав біль по тілу, свідомість трималось на гормоні подібному до людського адреналіну. Зір тьмарився, в голові мутилось від великої одномоментної крововтрати, а ліва рука висіла, як ганчірка, опірні кістки перебили. Джалді осів і побачив перед себе карніанку з аптечкою.
-Як міг її я прогледіти, чому заряд.., — він зрозумів, що попався, — ти справжній майстер, влучила точно в блок живлення. Тепер я житиму.., — подумав на останок кродаару15.
Сідерія обробила рану й відкинула балончик вбік:
-Руфус, в ньому один панацил, відповідаєш головою, організувати термінову евакуацію, темпо!!!
-Плюс мадам. Інженери...
-Знаю — кабум! Беру це на себе, ти ще тут?
А через перебірку бойовики вже демонтували траппальський ШІ та закріплювали його в капсулі. Заряд на стелі світився зеленим світлом готовності. Пілот саме закінчував забивати маршрут для капсули, звуки бою майже стихли, двері відсіку бризнули фонтаном іскор по контуру:
-Сміт, підрива й, вони вже тут!
Бахнуло гучно, ними аж струснуло, рідкий охолоджувач під тиском вдарив по перебірці.
-Має спрацювати, має... — молився про себе чоловік.
-Жирний, тягни Антона в капсулу, — крикнув літун і запустив протокол активації автопілота.
-Першого нема!
-Забий, тепер кожен сам за себе!
Метал покрився білим інеєм і став крихким, температура стрімко падала, ядро капсули ожило. Наступної миті брама бахнулась на палубу з відповідним гуркотом, а тоді на секунду стало тихо. Серед перших до відсіку увірвалась Сід з електромагнітною установкою, її лицьову маску обдало крижаним холодом, від перепаду тиску дуло, наче на полюсі в люту пургу. Вона клацнула тригером спуску, ЕМІ вивільнила електромагнітний імпульс, з сопла вирвався факел і прогримів вибух, Сідерію відкинуло вибуховою хвилею.
-М-д-н-н-н, ма-д-д-м, ма-а-а-да-а-ам, — перед очима все пливло, в голові шуміло й мутилось, Сід виблювала, силует навпроти плескав її по обличчю!
-Руф!? — вона змахнула рукою рот і сплюнула.
-Мадам, з вами все в порядку? Я увів вам панацил, зараз стане легше, говоріть зі мною, — церталін оглядав рани, шукаючи кровотечі.
-Скількох ми втратили, — в очах темніло, наступав шок, хоч біль й притупився від знеболювального, — що з ШІ?
Руфус перевернув Сід на бік, молода когарі з медичною нашивкою розклала гравітаційні ноші та підклала під спину, вправно підбивши їх ногою. Простір навколо Сідерії закрутився з неймовірною швидкість, мигали обличчя, звуки й світлячки ламп. Згодом біле світло залило все навкруги і це був останній спогад з того злощасного дня.
Коментарі