Цей вірш про дружбу

Annavi

Так важко друга справжнього знайти... Бо їх вже мало в світі залишилось. Найщасливіші миті з ним щоб розділить... Про це навіть і не снилось. Так мало тих, хто не шепочеться за спиною, У кого щира посмішка, ласкаві очі, Кому весело разом з тобою... Саме таку знайти я хочу! Подруга, більше 20-ти, хоч роздавай! Чесні і не дуже, брехливі є й завзяті... Просто на примітку... просто знай... Та дружби вузли із ними я не можу зв'язати. Та з дитсадка лише одна! Вона ж бо порадниця, сестра! Коли потрібно враз прочистить мізки, Перебере твій гардероб, і все ж знайде, що вдягти! Вона лиш знає в кого закохана без сил..... І тут ви запитаєте:"Чому!? Ну звідки!? Звідки?!" Я відповім: "Бо моя! Тому що справжня! Моя, тому що найкраща!!!"

2018-07-16 20:08:27

1

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

10

3192

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904