Сталь
І серед ночі ,я тебе згадаю,
Приснишся знову ти мені увісні.
І твої очі в душу зазирають,
І крутяться думки, невже це ти?
Для чого саме зараз?
Для чого спокій знову мій ти вкрав?
Я до життя , здавалося повернулась,забула вже
Та це лиш був обман.
Один твій погляд , і я вся німію,
Мов зачарована ,на тебе я дивлюсь.
Та я не відчуваю болю.
До тебе більше не вернусь.
Ти не впізнаєш у мені слабку,
Ти не розгледиш у мені ранимість,
Ти думаєш ,що я тобі брешу?
Та ні , брехати було твоїм стилем.
Мене не сколихне твій голос ,
Я не скажу скучаю та люблю,
Я не повірю більше обіцянкам,
І на твій клич , я вже не побіжу.
Ти скажеш стерва , час таки міняє
Я розсміюсь , з лиця зліта вуаль,
Та справа зовсім не у часі , знаєш
Це ти, перетворив мене на сталь.
2020-11-05 18:18:02
1
0