В хаті темний коридорчик

Ilona Pastushenko

В хаті темний коридорчик Ти почервонів мов помідорчик. У кутку скляна ваза, там стояли білі квіти Ти їх приніс, щоб мене розвеселити. Розмова була напружена Я ними вже перегружена. Сльози хлинули щосили, Чим твої очі мене так покорили. Мені дуже боляче і важко Я не відчуваю ласку. Якби знала, що іншу кохаєш, Була б не зізнавалась. Якби знала, то відпускала б Так сильно не кохала б Заламала б свої руки, стисла серце Байдуже що ось ось розірветься. По грудях лава пробігла Так серце стисла, що важко і дихать. Що мені тепер робити? Сидіти і в’янути як ті мертві квіти. Я вийду в темний коридор Здається починається мій маленький Армагедон.

2018-08-31 09:37:50

Інші вірші поета

Ти не знаєш мене Ти у сні прийшов

Інші поети

Young Writer

@ZaraMehar

Надин

@mindmap

newOlyaPole

@newOlyaPole

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5053

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3004