В хаті темний коридорчик
В хаті темний коридорчик Ти почервонів мов помідорчик. У кутку скляна ваза, там стояли білі квіти Ти їх приніс, щоб мене розвеселити. Розмова була напружена Я ними вже перегружена. Сльози хлинули щосили, Чим твої очі мене так покорили. Мені дуже боляче і важко Я не відчуваю ласку. Якби знала, що іншу кохаєш, Була б не зізнавалась. Якби знала, то відпускала б Так сильно не кохала б Заламала б свої руки, стисла серце Байдуже що ось ось розірветься. По грудях лава пробігла Так серце стисла, що важко і дихать. Що мені тепер робити? Сидіти і в’янути як ті мертві квіти. Я вийду в темний коридор Здається починається мій маленький Армагедон.
2018-08-31 09:37:50
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2917
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16801