Смуток
Я не сумую, більше не сумую! Мій смуток у небо На хмари пухнасті подався Та теплим весняним дощем у гаю обізвався. Шумить він між гіллям дерев Легенько лоскоче зелені берізок листочки, А ніжні росинки немовби сльозинки В промінні сонця кришталем виграють. Я не сумую, більше не сумую! Мій смуток Серед блакитних озер оселився І в місячнім світлі доріжкою він заіскрився, Як потрібно те світло тепер- Коли погасла зоря, Яку так ніжно берегла душа моя. А може мій смуток перетворився На квіти весняні в гаю- У білі конвалій перлинки Чи срібного рясту краплинки?
2021-05-09 15:47:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2058
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2331