Птах
Маленькому хлопчику не варто гуляти в степах. Маленького хлопчика може викрасти птах. Той птах полетить у далеку країну, З собою візьме ту бешкетну дитину, Що мрії свої понесе разом з птахом у думках. Лети та лети, розправляй свої крила, Що вітром здіймаються наче вітрила. І осінь і літо й зима хай зостануться так, Коли за спиною тебе підіймає цей птах. Маленьке щастя втримати можна в руках, Велике щастя може зазнати крах. А крах той тебе заведе в домовину Або відведе від лихої години. На щастя у небо тебе підіймає цей птах. У небі ти наче яскраве біле світило, На сонці блищать золоті твої крила. І час непомірно плине з тобою в такт, Коли за спиною тебе підіймає цей птах. Маленького хлопчика кудись віднесе цей птах, Зі щастям чи горем зостанеться в старих руках. А птах полетів, залишивши єдину Стару та сиву, вже давно не дитину, Що мрії свої пронесла разом з птахом у думках.
2024-10-15 19:05:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2856
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12459