TYING THE KNOT
And concerning the matters of tying the knot, you don't want to be sealed in oath To a man for what he is but for who he is. Married to him in perpetual bliss, Through the undulating waves of marital seas. For in a person lies their future, present and past Woven within are their issues of life Far beyond their designer wears Are the secrets that makes them sweat If their possessions do call your attention And their status does change your mind Think again before you take the leap For in reality you are not married to what they may be But to who they intrinsically are On many dates you knew their name, Where they live and from where they hail But from the moment at the altar, You'll know their values, heartbeats and passion Why then wait till on the dancefloor To know the angel, man or beast in them Be well assured of who they may be Your emotions guided with the right knowledge Before you make the leap to eternal bliss. ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- Seek to know who you want to spend your life time with, not being carried away by what you see, for wealth and appearances, flies like the wings of a bird but character is well rooted in a man like the horn of an ox. So be carried not away by the emotions of wealth but make your decisions by the reality of their identity. For as a man thinketh in his heart, so is he. Where your treasure is, there will your heart be also Proverbs 23:7, Luke 6:45 & Matthew 6:21. Photo Credits- www.pixabay.com
2019-02-12 12:41:30
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
alvahmara
Awhhh
Відповісти
2019-02-12 14:34:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873