Sunlight
At sunset, he comes to the brink of the river Gazing afar, he beholds the beauty of the firmament unattached Weighed down, his heart seems to linger in oblivion Surrounded by the pain of the past The deck of anguish is how far he could walk So dark is his night within That in broad day light he seems in shadows groping Everything about his life looses colour in black and white Though he has so much to be thankful for unaware But languid in monochromes pattern, A recluse to death he has become Slowly his pain has eaten him up Leaving only a shadow of who he once was So hard it is to behold the carcass Of a once vibrant soldier of love Now heedlessly strolling upon the river banks Though clarity streaks in flashes of light Suddenly he hears a voice deep inside saying Let go and live again Let go and let Me wash the grief away Let go and let Me put you together again With his head bowed and eyes closed Adrenaline rushes through The pain and the hurt, envelopes him in a blitz Throat tightening, blood pumping Beads of sweat breaks out over his heart in a whiz The anxieties of his past, the concerns for his future The insecurities for His tomorrow They come flooding in a surge Causing him to Fight the battle of his life Mind focusing on The Truth He makes a resolute decision A conclusion that holds His future in ransom Birthing His life anew Suddenly he exhales Letting the pain be blown away His next breath slow and quiescent He inhales the freshness of the day Turning his back to what used to be important Then the light beams brighter Sunshine swiftly invading the sea of pain and anger Ripples of newness streams to the coastline Totally erasing his grief with the waves of life Dark clouds dissipates as sunlight penetrates Turning night to day a silver lining forms to celebrate As sunset is erased, the panorama of a new day awaits The mountain of fear is left behind demolished By the intense radiance of sunshine in His wake Fresh ripples of grace flows within Grace for grace is the new song to sing Walking away from the banks of pain A new melody rises within A song of newness, hope and love A song of joy that brings him to what lies beyond A song of healing beyond the hurts That birth anew a fresh man from the blue #grace, #Jesus, #sunlight, #sunshine, #dissipates, #dark, #image, #newness, #new, #healing, #pain, #health, #truth, #bytruth, #joy, #emotions, #fear,
2018-09-24 18:02:07
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1595
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4660