Сріблясте дерево
- Пане Коцький, а чи можна нову нам казочку?
- Звичайно можна! Слухайте: на краю світу, де птахи не долітають, де нікого немає, дерево росте. Та не просте дерево – а срібне. А квітне воно зірками, а плоди її - ні доторкнутися ні з'їсти, адже то плоди щастя. Якось їхав козак Птах конем білим на край світу – щастя здобути. До дерева підійшов - а там панночка Пташка сидить, гарна, але смутку сповнена.
- Що тут сидиш на гілках, панночко? Що турбує твоє серденько?
А панночка й каже:
- Біль на душі, козак, смуток. Щастя свого не маю – ось на дереві й оселилася.
Козак задумався, а потім і каже:
- Я до тебе зараз піднімуся, моя панночко, поруч сяду, смуток поділю, а прийде щастя - поділимо на двох.
Так і зробили... а на тому казки кінець, хто дослухав, той молодець.
Коментарі