Кот Іванко
- Пане Коцький, розкажіть казку!
- Добре, діти, добре, малята... Жив собі у панни кіт Іванко, умів на флейті грати. Та тільки біда – мишей не ловить. Хазяйка його й прогнала. Іде кіт полем, на флейті грає: "Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела"... Зайшов у гай - а там хатка. Зайшов у хатку – а там розбійники-коти лісові. Розбійниця-кішка біла – зубами перед носом – клац! Каблучком черевичка - топ! Злякався був кіт Іванко, та підійшов до нього кіт старий і сказав:
- Як тебе звати?
- Іванко-кіт, з флейтою. - розгубився Іванко.
– Ох! Все як і в легенді: сказано, що кіт що з флейтою прийде, зможе прогнати вогненну птицю з пагорбів, де раніше коти жили.
- Не вийде в нього, тату! – каже розбійниця-кішка – Він тільки флейту і має!
- Я дам йому свою шаблю, він і прожене. - відповів кіт і дав Іванку шаблю.
Пішов Іванко з шаблею та флейтою на пагорби. Туди птах вогненний прилітає – звивається, поля підпалює. Іванко б'ється з нею, б'ється - ніяк не поборе. Дістав флейту – та заграв. Птах мелодію почув, розгубився, а Іванко шаблею його й заколов.
Прийшли коти з гаю до пагорбів - побачили, що від птаха тільки попіл залишився. Оселилися коти на пагорбах, щасливо стали жити. А Іванко з кішкою-розбійницею одружилися, щаслтво зажили.
Коментарі