Вступ: ні про що
Кадр перший: Море. Створення комарів, креветок і КУКУРУДЗИ
Кадр другий: дитинство та його дешеве пластмасове щастя
Кадр третій: мистецтво і його смачні магнити
Кадр четвертий: коли ти подорослішаєш, дурний кактус? Або розуміння, що я не рослина а комах
Кадр п'ятий: моя трансгендерна небінарність, абстрактність та кава
Кадр шостий: ти що людина? Помилкккка 404!!
Кадр сьомий: питання????
Кадр восьмий: наївність як перший ознак хвороби душі
Кадр дев'ятий: життя від мистецтва текло - не втекло.
Кадр десятий: сміття - середовище смішних мокриць
Кадр одинадцятий: крапка на віконном склі
Кадр дванадцятий: спогади по дідусям з крилами
Кадр тринадцятий: музи в піжамах
Кадр чотирнадцятий: кицькі чи птахи танцюють уві сні?
Кадр п'ятнадцятий: запрошую на перегляд кіно "кохання мистецтва митцем"
Кадр шістнадцятий: чарівна країна бойлерів і екзотичних фруктів
Кадр сімнадцятий: Малевіч і гравітація
Кадр вісімнадцятий: абсурд, абстракт - і плюшева пташка
Кадр дев'ятнадцятий: та сама жінка-блондинка, котра мене ненавидить
Кадр двадцятий: автопортретна автобіографія відважного комара
Кадр двадцятий: автопортретна автобіографія відважного комара



- не кричи, коли не

п р о с я т ь!

Не бачиш, я моркву на салатик тру!

Записка божевільного:

Принеси молока. Дешевого.

°•не треба слов щоб зрозуміти, що я люблю птахів котри підглядають в мою кишеню ¿¿¿¿☆

Людина
Таємне
Мені
Твоє серце
Про що ти міркуєш?
За чим ти сумуєш?
Що очі твої як чужі?
Людина
Таємна
Душа твоя темна
Що очі так суму повни?
Що саме шукаєш?
Що в тиші благаєш?
Що сенс
Твоїх сказаних слів?

Людина
Таємне
Мені
Твоє серце
Про що ти міркуєш?
За чим ти сумуєш?
Що очі твої як чужі?

Біль.
Ти особистість,
Ти немов людина
Яку я дуже добре,
Дуже добре знаю
Та про яку
Ніколи я не забуваю
Немов кохані ми з тобою
Ти да я
Немов птахи на гілці верби
Ти да я
Немов дитина, перші кроки
Ти да я
Немов загинувший метелик
На свічі
Лиш ти да я
З тобою біль, ми сестри
Що коси свої плетуть
У одну косу
З тобою біль, ми в полі вітер
Що пісні суму
У тиші поють
З тобою біль, ми в креслі сидимо
Ти на колінцях
Сидимо
Тобі у зошиті пишу того вірша
А ти мені підказуєш
Тиша.

Біль.
Ти особистість,
Ти немов людина
Яку я дуже добре,
Дуже добре знаю
Та про яку
Ніколи я не забуваю

І древо думу думає
І пташка думу думає
А я мовчу.
Я думаю
Н
А
Д
Д
У
М
О
Й.
© Генрі крадієць сенсу,
книга «Автобіографічний автопортрет незнайомця-комара».
Коментарі