Ми знов біжим...
Fos_siL
Ми знов біжим, спиняємсь, обертаємсь, Стискаєм руки в лихоманці почуттів Шукаєм щастя в відблисках моралі, Чи у глибокім вирі наших снів. Сп'янілі відчиняєм двері страху, І міцно зачиняємо меті. Ховаєм голови і знову-знов тікаєм. Далеко, далі ніж будь-хто колись. І все ж ми знаєм. Завжди. Цілу вічність. Це крутиться у нас на язиці. Це б'ється в нас у серці й постійно, Всередині будує кораблі Якийсь затоне, інший скорить море, Можливо, кожен досягне своєй мети. І лиш коли ти пустиш це пізнання, Побачиш в ньому свóї кораблі. Ми знов біжим, шукаєм щось невпинно, Що завжди сховано у нас, на видноті Ти просто стань, пусти у себе іскри І дай поплисти свòїм кораблі...
2019-12-20 20:05:20
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Just_a_kid
Ого він вже на місці
Відповісти
2019-12-20 20:56:29
1
Улянка Імбирне Печиво
Я не буду зараз казати про трохи кульгаючий ритм, бо вірш прекрасний. Якщо його ще таким серйозно-проникливим голосом читати то взагалі вау
Відповісти
2019-12-23 06:41:42
1
Інші категорії
Вірші в прозі Сумні вірші Соціальні Подійні Пейзажні Гумористичні
Інші поети
Baekhyun
@yoona_Novels
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4222
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4957