Ми знов біжим...

Fos_siL

Ми знов біжим, спиняємсь, обертаємсь, Стискаєм руки в лихоманці почуттів Шукаєм щастя в відблисках моралі, Чи у глибокім вирі наших снів. Сп'янілі відчиняєм двері страху, І міцно зачиняємо меті. Ховаєм голови і знову-знов тікаєм. Далеко, далі ніж будь-хто колись. І все ж ми знаєм. Завжди. Цілу вічність. Це крутиться у нас на язиці. Це б'ється в нас у серці й постійно, Всередині будує кораблі Якийсь затоне, інший скорить море, Можливо, кожен досягне своєй мети. І лиш коли ти пустиш це пізнання, Побачиш в ньому свóї кораблі. Ми знов біжим, шукаєм щось невпинно, Що завжди сховано у нас, на видноті Ти просто стань, пусти у себе іскри І дай поплисти свòїм кораблі...

2019-12-20 20:05:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Just_a_kid

Ого він вже на місці

Відповісти

2019-12-20 20:56:29

Улянка Імбирне Печиво

Я не буду зараз казати про трохи кульгаючий ритм, бо вірш прекрасний. Якщо його ще таким серйозно-проникливим голосом читати то взагалі вау

Відповісти

2019-12-23 06:41:42

Інші категорії

Соціальні Сумні вірші Для дітей Поеми Ода Філософські

Інші поети

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Diana Zhuk

@diana_zhuk_

Alina

@someoneofnowhere

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12361

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3874