Жили були чоловік та дружина. І було у них три сина. Хлопці виросли й стали мужніми юнаками. От прийшов старший син до батьків, та й каже:

— Піду я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, два дні немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки:

— Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

— До гори не дійшов, а от щастя знайшов!

Дістав він з торбини мішечок золотих монет, та й поклав на стіл.

— Молодець! — кажуть батьки. — Якщо правильно щастям розпорядишся, то і жити легко буде!

От і середній син каже батькам:

— Піду і я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, три дні немає, а на п'ятий повернувся. От і питають в нього батьки:

— Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

— До гори не дійшов, а от щастя знайшов!

Дістав він з торбини два мішечки золотих монет, та й поклав на стіл.

— Молодець! — кажуть батьки. — Якщо правильно щастям розпорядишся, то і жити легко буде!

От і найменший син каже батькам:

— Піду і я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. Місяць немає, два місяці немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки:

— Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

— До гори дійшов, а от щастя не знайшов. Йшов я день, йшов два, коли по дорозі чорта зустрів. От він запропонував мені, за мішечок золотих монет, пташине гніздо зруйнувати. Шкода пташок стало, тому я відмовився та й пішов далі. Йду собі я йду, коли на п'ятий день, знову чорта зустрів. От він запропонував мені, за два мішечки золотих монет, пташку вбити. Шкода пташку стало, тому я відмовився та й пішов далі. Довго я йшов, аж поки до гори не дійшов. А там, під горою село було. Завітав я в те село, а там жінку зустрів. Закохався та й одружився.

Минув рік, а за роком другий. Завітали сини в гості до батьків. От вони й питають старшого сина:

— Ну що там сину, як там твоє щастя?

А той їм у відповідь:

— Все добре, батьку! Все добре, мамо! Працювати — не працюю, жінок золотом годую.

— Зрозуміло! — кажуть батьки. — Ну, а ти що скажеш, як там твоє щастя? — питають у середнього сина.

А той їм у відповідь:

— Все добре, батьку! Все добре, мамо! Маю все, і навіть більше. Вогнище годую грішми!

— Зрозуміло! — кажуть батьки. — Ну, а ти що скажеш, щастя знайшов? — питають у найменшого сина.

А той їм у відповідь:

— Все добре, батьку! Все добре, мамо! Щастя не знайшов, лише син народився!

Минув рік, а за роком другий. Завітали сини в гості до батьків. От вони й питають старшого сина:

— Ну, що там сину, як там твоє щастя?

А той їм у відповідь:

— Погано, батьку! Погано, мамо! Гроші скінчилися, жінки немає, жити ніде. Якщо можна, дозвольте деякий час у вас пожити, поки щастя не знайду.

— Зрозуміло! — кажуть батьки. — Наш дім — твій дім! Живи, скільки хочеш! Ну, а ти що скажеш, як там твоє щастя? — питають у середнього сина.

А той їм у відповідь:

— Погано, батьку! Погано, мамо! Скінчилися багатства, обіднів, маю борги. Якщо можна, дозвольте деякий час у вас пожити, поки щастя не знайду.

— Зрозуміло! — кажуть батьки. — Наш дім — твій дім! Живи скільки хочеш! Ну, а ти що скажеш, щастя хоча б знайшов? — питають у найменшого сина.

А той їм у відповідь:

— Все добр,е батьку! Все добре, мамо! Щастя так і не знайшов, лише родину маю!

 Аудіоказка: Щастя 

читає Павло Шардуба, «Культура Дніпра»:

https://youtu.be/mBpkHVSiUSU