СЛІДИ
Anastasia Bruks
Я Пам’ятаю присмак твоїх рук І тонких поглядів спідлоба Коли Десь розминулися дороги Наших шляхів. Я Я пам’ятаю всі думки Вони порожні як і груди Відлуння сумнівів гулких Ще досі Десь там Затихає. Я Раптово знову пам’ятаю Хоча надіявся забути І десь там подих пролунає Крупнокаліберний Як смуток. Дещо жили, дещо втрачали, Лишаючи десь слід печалі Кроки обабіч, вбік й подалі Всі помилки - вже рани; Сліди Які нажаль не стерти Хоча Можливо Можна вмерти. Ми щось притримали для себе Ти Пожалів колись тепла Я – Власні секрети Тяжкі й похмурі таємниці Ради яких Можна і вмерти. Що ж Час все стирає Майже ранок Твій подих десь там відмирає Мене гризуть старі питання Але Минулого не стерти Можливо Краще Просто вмерти.
21.08.2023
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
21.08.2023, 18:03
Подобається
Інші категорії
Ода Сумні вірші Соціальні Поеми Вірші до свят Гумористичні
Інші поети
Аня
@13AmYa05
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1901
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4126