«Go to sleep. Dream. Wake up. Act. Invente. Fight. Win. Sleep. Dream» Сьогодні у вечірньому меню - келих червоного напівсолодкого та його розбиті надії і сподівання. Відповідь «так» аж ніяк не входила і не входить в мої плани. В однокімнатній зйомній квартирі пахне «Adidas». Такою туалетною водою користуються тисячі, а в мене цей аромат завжди буде асоціюватися з високим русявим хлопчиною з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою.  Я сідаю на широке підвіконня. Ковток вина. Вигляд на засніжене місто з двадцять третього поверху навіює спогади. Декілька років тому, блукаючи безмежним простором Інтернету, натрапила на інтерв’ю Джареда Лето. Чомусь запам’ятались слова «Go to sleep. Dream. Wake up. Act. Invente. Fight. Win. Sleep. Dream». Тоді я просто закрила сторінку, навіть не підозрюючи як вони сплинуть на моє майбутнє.  Ще ковток вина. Більше року тому я ще мріяла про білу сукню, про понад сотню гостей з фальшивими посмішками, про подарунки, «медовий тиждень», сніданки/обіди/вечері. Минуло всього трохи більше року і все круто змінилось. Рік. Лише рік.  У шаленому темпі життя рік це багато чи мало? Взагалі, скільки людині треба часу для змін? День? Тиждень? Місяць? Рік? Всього два дні у місті, яким я так давно марила, допомогли мені усвідомити справжню свою суть. В один день чужа людина стала рідною, а рідна – чужою. В той час, коли високий русявий хлопчина з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою мене не розумів, рудоволосе дівчисько читало мої думки. Невже бувають настільки схожі люди? Від незнайомої людини я отримала підтримку, яку не відчувала від високого русявого хлопця з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою. Що це прокидається? Мабуть, я. Справжня я.  Тоді згадала про «Go to sleep. Dream. Wake up. Act. Invente. Fight. Win. Sleep. Dream». Задумалась. Зрозуміла, що все залежить від нас самих. Так я повірила, що я можу геть усе змінити у своєму житті. А найголовніше – я хочу цих змін. Не вийде? Чому не вийде? Я мрію. Я дію. Я борюсь кожного дня. Важко. Дуже важко. Так, інколи хочеться опустити руки. Але не можна. Та й не треба. Коли нам важко – це означає тільки те, що ми взяти «свій курс». Того вечора, лежачи в обіймах, я вже не відчувала їх. Я повністю занурилась у думки. Думала про нову себе і, що робити далі. Егоїстично? Можливо. Зрештою, ми самі обираємо орієнтир «щастя» і шлях до нього. Ми повернулися до великого міста. Високий русявий хлопчина з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою повернувся до старого життя. Я ж розпочала нове. Наші зустрічі ставали рідшими і рідшими. Якось за чашкою зеленого чаю він мене щось запитав, а я просто покивала головою. Виявляється він запропонував жити разом.  Я так захопилась «Go to sleep. Dream. Wake up. Act. Invente. Fight. Win. Sleep. Dream», що й не помітила, як познайомила його з друзями. - Ви така гарна пара, - пищали мої подруги в один голос. – Скоро весілля?  - Навіщо? – запитувала я. Вони покрутили пальцями біля скронь і розмова закінчилась. Сидіти серед трьох молодих матусь мені нецікаво і важко. Рвонути б зараз на фестиваль або рок-концерт. Шалені емоції, адреналін, свобода. Свій серед своїх. А взагалі хоч би куди, аби подалі від трьох молодих матусь та розмов про дитяче харчування і дорогі памперси. Я їх давно переросла. Переїхавши до великого міста, я побачила інше життя. Життя без слабоалкогольної гидоти у жерстяних банках, дискотек щоп’ятниці і здивованих поглядів «Ти читаєш книжки?». Так і хочеться тріснути цією самою книжкою.  Все змінилось.  На все свій час. Ми отримуємо все вчасно. Ми отримуємо все, коли до цього готові. Високий русявий хлопчина з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою спізнився на рік.  - Вибач, не зараз, - почув він у відповідь. Я знаю, що вже ніколи.  Як все змінилось! Я відчула себе і доторкнулась до життя. Я знаю, що поруч зі мною буде людина, яка зможе розділити мою радість, мої успіхи, і мене в цілому. І я почую: « Це дійсно круто! Ти молодець! Як же я тебе люблю!» замість: « Ти справді у це віриш? Ну, не знаю. Мені здається ти занадто самовпевнена. Попустись».  Справді? За майже два роки знайомства високий русявий хлопчина з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою так і не побачив мені справжню. На жаль, люди бачать те, що хочуть бачити.  І якби я не любила і якби не було важко відпускати високого русявого хлопчину з виразними вилицями і трохи ведмежою ходою, так треба. Все стане на свої місця. Зрештою, наші люди завжди будуть поруч. І якщо це моя людина, то він обов’язково повернеться. Хай не зараз. Хай через п’ять чи десять років. Він тихо збирає речі. Я п’ю вино. Go to sleep. Dream. Wake up. Act. Invente. Fight. Win. Sleep. Dream.