Обманлива вічність

Dilekata

Вічність буває різна, В кого день, а в кого два. Хтось протягне і рік..інший два.. Та таке бува, що Хтось може й пів життя. І все ж... Вічність це все омана, Казка з добра і ласки, З обману, ілюзій і сліз. Кохання ж - найбільша З ілюзій всіх. Воно завжди вічне і чисте, Справжнє - без бутафорій, А скільки трапляєш його за життя... Вічно вічне і вічно зрадливе. Й нікого вже не здивуєш таким, Та в казку мрійники вірять. Чи просто втомленим людям Хочеться вірити в щось. 2017

2017-12-27 23:48:10

8

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Dilekata

@Егор Таранин дякую

Відповісти

2018-01-05 11:04:01

1

Dilekata

@Егор Таранин і я вірю) чому ж ні

Відповісти

2018-01-05 11:04:42

1

Егор Таранин

@Dilekata от і прекрасно) отак знайдуться дві людини, які вірять в любов і будуть жити щасливо))😍

Відповісти

2018-01-05 11:09:21

1

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

59

4

8176

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11394