Deli Vongola
@Deli_Vongola
Немного безумная, вечно грустная...
Вірші Всі
Вже п'ята ранку...
Вже п'ята ранку, ти не спиш, Сумуєш ти за ним у цю хвилину, І думкою до нього ти летиш, А чай поглинув сліз твоїх краплину. І відстань ця, немовби ката руки, Руйнує твою душу кожен день. Відрадою стають лиш телефона звуки, Його слова малюють свято в будень. Проходять дні і ви зустрілись. Знову. В єдине ціле об'єднало почуття. Немовби світ беріг вашу розмову, Яка проклала стежку у життя.
7
2
446
А пам'ятаєш...
А пам'ятаєш ніжності слова... Що шепотіла тобі тихо-тихо. А ти пішов туди, у майбуття, Вважав, що разом нас чекає лихо. А пам'ятаєш зустрічі до зір... Що дарували щастя без упину. А ти відвів від темряви свій взір, Казав: "Буду з тобою до загину". А пам'ятаєш радісні ті дні... Що ми пройшли, тримаючись за руки. А ти відкинув митті незначні І замість радості ти вибрав муки. А пам'ятаєш..? Звісно пам'ятаєш. Бо ж ми були закохані, щасливі. А ти мене, кохання залишаєш І йдеш туди, де горя очі сиві.
8
4
841