Мій привид
Дар Лі Врай
Я шукала тебе за завісою, Я шукала тебе під диваном Точно торкнулась тебе рукою, Ти знаходишся тут. Я знаю. Намагалась почути за тишею, До шафи я теж заглядаю, Подивилась у дзеркало: пусто... Покажися мені. Благаю! Я вже бачила тебе за книжкою, Коли ледь не впустила каву Я відчула твій погляд до мене Ти звернувся тоді: "Вітаю". Я ледь не впустила горнятко, Ти легко його підхопив, Посміхнувся мені так солодко І в повітрі себе розчинив. Дивлюсь я у дзеркало з думкою: Так багато для мене зробив В кожній справі твоя допомога Все за участю твоїх див. Поки я відвернулась на хвильку Ти книжки вже на місці лишив, А коли я ледве не впала Ти з легкістю мене зловив. На люстро дивилася вражено Бо до мене звернулися карі Очі твої та посмішка... Не тікай нікуди! Взиваю! Завалені всі ми роботою, Ось і мені час іти. Коли повернуся додому Знов повторю на вході: Де ти? Я шукаю тебе за завісою, Я шукаю тебе під диваном Точно торкалась тебе рукою, Ти знаходився тут. Я знаю...
2024-09-21 18:45:02
0
0
Інші категорії
Радісні вірші Подійні Вірші до свят Філософські Для підлітків Ода
Інші поети
Rolen
@Rolen0027
GannMorgana
@GannMorgana
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2696
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5377