-Гмм, ви мені так і не представились... Важко довірити своє життя чолов'язі з таким футляром як у вас. І щось мені підказує, що там явно не скрипка... - мовив вельможа, тримаючи в правій руці слянку віскі, а лівій сигару з якої майже осипався попіл.

-Моя задача - вбивати. Ваша задача - платити. Все інше мене не стосуєтсься, тому навіть не намагайтесь витягнути будь-яку іншу інформацію з  мене. - впевненим та холодним голосом сказав загадковий чоловік.

-Що ж... - задумливо мовив той. - В такому випадку я вам заплачу сто срібляних монет зараз, і ще сто якщо задача буде виконана. ви все таки маєте розуміти, що ця тварюка захопила одну мою винокурню, а я геть не маю бажання втрачати свій дохід.

-Ясно. На світанку я буду тут. Та пам'ятайте : не буде оплати - вам смерть. Ваші органи будуть частинами збирати, і не факт, що знайдутиь кожну деталь цього людського пазлу.

              В місті Гааргул, що знаходится за темним лісом, на самому краю, стоїть одинока хатина, яка так і віє смертю. Та смерть ця не людська. Ваарли, або ж просто утвари'. Так називають кровожерливих істот, що вже не один рік тероризують місто та його околиці. Ніхто не знає звідки та чому вони прийшли, та ясно лише те, що їхня пора - ранній світанок та пізній вечір. Опівночі вони майже не бродять, а скоріше збирають сили, щоб незабаром зробити наліт на місто. Напівперевертні, напівлюди. Вони виглядають як ті самі демони із фресок, що були висічені на стінах місцевого собору. Їх приваблює кров людей, котрі геть загубили віру в життя, або ж нею не правильно користуютсья. Таким чином, ті хто хотіли покінчити з собою, вже давно пішли на корм утрава'рам. Люди, жителі Гааргула, почали спецільно шукати тих, хто вже давно покинув цей світ в духовній формі, а потім віддвали тварюкам на зжирання. Та от цікава річь - ваарли не чіпають вагітних жінок. Місцеві вчені кажуть, що така воля їх природи, а місцеві служителі церкви - це воля Господа.

              Та от єдині, хто бачить в них пряму загрозу - Тіні Гааргула. Таємничі. Мовчазні. Всі вони мають свій власний футляр, та від нині, там не скрипка чи інший інструмент. Пила з  чорного металу - зброя тіней. А в задній частині футляру відсік для сердець ваарлів. Без серця - вони звичаній мерці, які геть нічим не відрізняються від звичайного трупа. Чорна сорочка, яка вже повністю пропахла кров'ю, рукавиці, з яких часто осипається попіл від сигар, а також маска, яка приховує лице тіней. Ходить повір'я: якщо звичайна людина побачить обличчя тіні - вона зійде з розуму. Тіні не герої. Вони ті, хто чистить світ від нечисті. Їм не важливо кого саме вбивають утрвари', чи то діти, чи то місцевий п'янчуга, вони продовжують виконувати контрак, що був підписаний з Дияволом. Тіні - люди. Та чи людина це, якщо, всередині ні каплі жалю, а єдина річь окрім контракту - полірування зброї та витриманий міцний Гааргульський віскі.