"Ми живемо. Вбиваємо. Боремось. Дихаємо."

"Ми вбиваємо, шукаємо, чистимо. Ваарли - ті, хто вже давно став для нас причиною контракту."

За лісом, що за околицями Гааргула, стоїть маленька майстерня. Дерев'яна хижа, що вже давно не бачила звичайних людей. Ті, хто бували там до, розказували про дивні відчуття, коли дивились в дзеркало. Ніби хтось, глянув їм прямо в душу, дістаючи останні частинки людяності. Буквально сама хижа відлякувала звичайних смертних. До тієї ночі, хижа не могла говорити своєю мовою, та варто було ступити перший Тіні всередину, як різко, вона відповіла. Шафки відкрились, дзеркало покрилось кров’ю, а підлога перестала скрипіти від кожного дотику. Запах сирості, крові, та болі тягнувся від ґанку до вікон. Навіть досі, можна помітити, як по старих стінах стікає кров, хоча тій вже десятки років - то хижа так говорить.Мовчазний, з маскою на роті, в хижу зайшов один з них - Тінь. На небі висів повний місяць, а сови тільки те робили, що літали навколо, ніби не могли знайти виходу. Він пройшов повз дзеркало, поклав свою пилу на стіл, а сам упав на крісло, що стояло напроти каміну. Поруч кинув футляр, який важив більше сотні життів, та річ не про фізичну вагу. Скільки той сердець в собі переносить - невідомо. Серед Тіней є повір’я: "Якщо футляр з тобою "говорить", то знати біди ти більше не зможеш."

Холодний погляд, очі повні відчаю, а тіло справжнього вбивці. Тримаючи в руці склянку Гааргульського віскі, той може лише віддати себе на з'їдення думкам. Тінь - не титул, і точно не призвання. Ті, хто ступив на стежку Тіней, більше не може знайти нічого окрім циклічності життя. Футляр, що здавалось лише помічник, має свою волю. Він не зможе відкритись тому, хто не є власником. Ця річь, не просто винахід. В ньому живе демон, якого необхідно годувати. Кожен раз, як Тінь виконує контракт, він кладе серце монстра всередину, де другий, харчуєтсья силою та спогадами вбитого. Спогади? У монстра?

На жаль... Вони мають спогади. Вони мають душу. Якщо Тінь не чує відгук душі Ваарла - він не може себе таким називати. І саме тому, по завершенню контракта, всі Тіні зобов'язанні промовляти у себе в голові ці слова:

"Та буде вільна його душа, і серце налите кров'ю більше не відчуватиме страху. Нехай Господь, змилує мене перед смертю, а інакше, я буду смиренно чекати покарання..."