Скарби з глибини
Під синіми, вічними водами холодного, тихого моря, на дні, на піску золотому, вартують мушлі перлини свої. А зверху, над тихими водами, хлодного, вічного моря - у небі, атласному, чорному - горять сріблясті зірки. Стань тихим, спокійним, неквапним, як море; безкрайнім, як небо. Будь чайкою в небі чи рибою в морі - пливи чи поволі лети. Спокійно і тихо, неквапно. Пливи чи лети - не палай. Для того, хто вільний від горя, все бачить в глибинах та з висоти, вготовані морем та небом безціннії скарби.
2021-05-30 10:22:35
6
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8995
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2567