"Все це в мені"
Честер Фінч
Із Поезії Франка і Рембо. Естетики готичних ікон. На фресках історія світу. Безкінечність страждальної ліри.. Із кімнати без вікон та дверей. Вже не знайти простої людини. Що вірить собі, та іншим повірить.. Соціопатія, вагон цих апатій. Вічний відкат до останніх реалій. Квіткові думки та степи лугові. Все це не знайти у творах моїх.. Залишений спів птахів у садах. Почути лише, як кричить власний страх.. Все це в мені не дає забувати. Творити історію, власної правди. Зібраний з різних книжок. Персонаж з важким багажом. Депресивні історії, прості алегорії, складна філософія.. Все це в мені.. неначе живу у пітьмі.. Свої власні думки, відпливають у море. Твори мої, відпущу на волю. Знайдуть вони власних господарів долі.
2023-01-10 07:14:16
4
0
Інші вірші поета
"Край Землі" "Втрачене кохання" "Коли я стану навіть сивим" "Бувай журба моя"
Інші поети
Nastia
@nastia_28_love
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2775
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12829