"Все це в мені"
Честер Фінч
Із Поезії Франка і Рембо. Естетики готичних ікон. На фресках історія світу. Безкінечність страждальної ліри.. Із кімнати без вікон та дверей. Вже не знайти простої людини. Що вірить собі, та іншим повірить.. Соціопатія, вагон цих апатій. Вічний відкат до останніх реалій. Квіткові думки та степи лугові. Все це не знайти у творах моїх.. Залишений спів птахів у садах. Почути лише, як кричить власний страх.. Все це в мені не дає забувати. Творити історію, власної правди. Зібраний з різних книжок. Персонаж з важким багажом. Депресивні історії, прості алегорії, складна філософія.. Все це в мені.. неначе живу у пітьмі.. Свої власні думки, відпливають у море. Твори мої, відпущу на волю. Знайдуть вони власних господарів долі.
2023-01-10 07:14:16
4
0
Інші вірші поета
''У пошуках себе'' "Один на скелі" "У одвірках душі" "Розмова зі страхами" Частина 2
Інші поети
ZhaMar
@ZhaMar
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3923
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12127