Світанок
Світло проникає
Мене згадавши
Ти до мене прийшла, наче з казки
Погляну в очі я твої
Дорога
Для неї
Думи безмежні
Матір
Одного дня
Для кохання в нас часу нема
Пишу тобі листа, о радість серця мого
Коли я стану навіть сивим
Дорога
Довго спали кати, що ходили зі мною.
Довго жив я у тиші своїй.
Незбагненна тривога, панувала у серці моїм..

Серед степу широкого, та лісів цих могутніх.
Все продовжував правду нести.
Безтурботність років молодих..
Дозволяла дурні помилки.

З криниці надії, все черпав мудрість свою.
І життєві всі кручі пройти.
Доведеться не раз ще мені..
Не програю я цю боротьбу..

Все пройти що раніше не міг.
І забуті дороги протоптані будуть.
Я повернусь, на батьківський поріг..
© Честер Фінч,
книга «Збірка Віршів "Квітуча Поезія"».
Коментарі