Душе моя
- Душе моя, чому болиш? Чому ти плачеш на що день? Чому у злобі тріпотиш Посеред радісних пісень? - Та ж я одна. Та ж я сама. Та ж одинока день від дня. Та ж можу лиш глядіть притьма, Як все навкруг одна бридня. - Душе моя, як помогти? Тебе як витягти з біди? Як захистити й схоронити Від злого року самоти? - Не захистиш і не схорониш. Мені не зможеш помогти. Як спробуєш - ще більше зраниш, І вже не будеш далі йти. - Душе моя, то що робити? На кого віру покладу: Чи на зірки, що з-за орбіти, Чи на підземну злу біду? (- Живи. Молись. Довірся Богу. Забудь і вір, хоч важко все. Лиш звідти жди на допомогу - Це може щастя принесе.) / (- Не поклаладай нікому віри, І не роби нічого ти. Такі в мені набиті діри, Що радості не віднайти.)
2024-03-22 13:19:31
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ваші вірші вражають витонченістю🙃
Відповісти
2024-03-25 20:04:06
1
П'еро
@Н Ф Щиро дякую
Відповісти
2024-03-26 06:44:08
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1949
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3999