Душе моя
- Душе моя, чому болиш? Чому ти плачеш на що день? Чому у злобі тріпотиш Посеред радісних пісень? - Та ж я одна. Та ж я сама. Та ж одинока день від дня. Та ж можу лиш глядіть притьма, Як все навкруг одна бридня. - Душе моя, як помогти? Тебе як витягти з біди? Як захистити й схоронити Від злого року самоти? - Не захистиш і не схорониш. Мені не зможеш помогти. Як спробуєш - ще більше зраниш, І вже не будеш далі йти. - Душе моя, то що робити? На кого віру покладу: Чи на зірки, що з-за орбіти, Чи на підземну злу біду? (- Живи. Молись. Довірся Богу. Забудь і вір, хоч важко все. Лиш звідти жди на допомогу - Це може щастя принесе.) / (- Не поклаладай нікому віри, І не роби нічого ти. Такі в мені набиті діри, Що радості не віднайти.)
22.03.2024
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ваші вірші вражають витонченістю🙃
Відповісти
25.03.2024, 20:04
1
П'еро
@Н Ф Щиро дякую
Відповісти
26.03.2024, 06:44
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1582
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1895