Вірші
Про неї
Її волосся, мов небесний дар
Її глибокі очі темна кара
Я всюди її бачу, мов примара
І в грудях невимовний теплий жар
Скажи, чому ти завжди поруч?
За що мені щастить коли є ти?
Вона це щирий вияв теплоти
Мов янгол, що знаходиться ліворуч
5
2
146
Ворогу, якого я люблю
Пишу листа, дивлюся у світанок,
Малюю серце у кутку листа
Я зовсім інша від твоїх коханок
І доля моя зовсім непроста
Ти ворог - той, хто ходить в масці,
Та в масці й Я, та інша є мета.
Ніколи не ламай ті крила пташці
Бо коли я маю їх, тоді жива
Мій ворог, єдине що я маю,
Ти тягнеш і відштовхуєш в пітьму,
Коли впаду від рук твоїх - не встану
Бо ти мій ворог, якого я люблю
7
6
157
Дві реальності
"Якщо хочеш зникнути зі світу, то зникай,
Якщо ти лишаєш всіх, мене лиш не лишай,
Побудь зі мною
Самим собою знову
Дай мені ті крила, бо на землі я сама,
Подивись на мене, бо з тобою я жива
Прошу приснися
Обійми і посміхнися
Розкажи з реальності якої ти прийшов?
І як у цьому світі мене ти віднайшов? "
"Просто я відчув
Як голос твій почув"
10
0
245
ADAM
В твоїх очах-тумані повільно розчиняюсь,
Охоплює і тягне на дно очей туман,
Якщо пишу цей вірш, то певно, закохалась
І у пальто знаходжу сірий той дурман
.
.
.
Сильний запах віскі вдарить у свідомість
Та легкий дим цигарки кімнату огорта,
На підвіконні в місті шукаєш невідомість,
Та серце ще живе в реальність поверта
.
.
.
9
0
221
Сільське
Курка ко-ко
Коров'яче молоко Кіт нявчить
Цить!
Сонце вгорі
Спати мені
Хочеться
Туман волочеться
Пес гав-гав
Багато справ
Гав!
Пес облизується
Кіт вилизується
Няв!
12
5
307
Гостріть катани!
Гостріть катани творчі люди!
Бо поєдинок наший буде
Слова та рими обирайте
Пощади зовсім не давайте!
Гостріть катани! Скоро бій!
Ваш суперник дуже злий
Не дай їм шансу, мужній ронін
Твоя катана буде в крові!
12
5
239
Ще мить і...
Ще мить і мертві встануть із могили
І в них вкладуть хто йшов до нас з мечем,
Хіба рятунку вашого просили?
Хіба казали знищить землі вщент?
Ще мить до гибелі на карті смерті
Та чорних пішаків поглине дно,
Ті руки зламані, побиті і подерті,
Крізь них йшла кров - калинове зерно
11
1
191
Той прекрасний, таємничий...
О мамо, він знову мені снився
Той прекрасний, таємничий,
Так тепло, мамо, він дивився,
Як не дививсь ніхто на мене
Бува, що міцно обіймає
Та щось говорить, я не чую,
Втекти з обіймів сил немає,
Та нащо мамо мені тікати?
Шкода обличчя я не бачу
Лиш світлі кучері на плечах
Якщо не сниться, сумно плачу,
Бо в сновидіннях мені краще
О мамо, існує він насправді?
Чи тільки в снах нам разом бути?
Реальність стала на заваді
Та важко теплі сни забути
11
2
293
А якщо...
Я вовком був, я звіром став
Серед своїх чужим зростав
Кусав їх, бив, гарчав на них,
Мій голос в грудях ще не стих
А ті "свої" тягнули лапи
Забрали все що міг я дати
Та що зробити ще я мушу?
Якби змогли забрали б й душу
Я не людина - дикий вовк!
Мій голос в грудях не замовк
Із пащі ікла свято зиркнуть
Втечу у ліс і не помітять
11
4
258
Та й таке
Ви знаєте як липа шелестить?
Коли під нею москаля могила?
Москалик спить, москалик спить,
Вкраїнська куля погубила,
Москалик спить
Ви чули ж бо: липа шелестить!
Ви знаєте як там живе русня?
Вони все бачать на екрані
Ось військо, армія моя,
"Потерь нет! " - чують росіяни
Та ви вже знаєте як живе вона!
8
3
295
Як вилізти з цієї ями?
Як вилізти з цієї ями,
Коли війна гудить над нами,
Коли боїшся засинати
Бо зранку можеш і не встати?
Коли скінчиться це будення?
Коли тривога то не вчення,
А у метро ховайсь - не їдь,
Так хочу трішечки пожить...
Чому це сталось саме з нами?
Чому війна вже йде роками?
Чому всім байдуже до нас?
Чому живу я в такий час?
Як вилізти з цієї ями
Коли ти плачеш над життями
Своїх же..
А біль все ріже...
Ріже...
Ріже...
.
.
.
.
💔
7
3
113
Самотня
Скажи чому співаю і живу в своїх думках?
Коли сонце світить, гріюся в чужих очах
Чому я гірко плачу як залишаюся сама?
Чому людей багато, а любить мене нема?
То хто ж той незнайомець що призначений мені?
Всі спроби покохати залишилися на дні
Знайди мене між людях і притисни до грудей
Відчуй як моє серце лиш для тебе оживе
14
0
279
На полі колосок гойдався...
[ Вибір редакції ]
На полі колосок гойдався,
Сира земля мовчала в ніч,
Живим ніхто не залишався,
Тіла без трун лягли у піч.
Дитя худе протягне руку
До хліба давністю в роки,
Той хто не їв - помер у муках,
А ситі тягнуть всі соки.
З народу тягнуть більше хліба
І все останнє заберуть,
Залишать голого до зуба,
Поки останні не помруть.
36
7
5030
