Солдат своєї Батьківщини

Bohdana Chutora

Солдате, Ти вірний Батьківщині, Пішов боротись за народ, Ти з криком ринувся у бій, За Україну, за сім'ї наші, Але та злая, вража куля Пробила серце... І ти поліг... Поліг за свій народ, За Батьківщину. Помер... Привезли вже додому, А мати тихо над труною схилилася, і промовля: "Синочку мій, ти не помер. Не вірю! Це не ти." А ти стоїш там, біля неї, і майже вже кричиш: "Мамусю, тут я! Тут! Живий!" Але вона не чує. І втерши ту гірку сльозу, Вона відходить від труни і тихо мовить: "Прощавай." Похоронили... Звання посмертні й нагороди, Але тобі вже байдуже на все, Ти думаєш, що ми забудем? Ні... Ми пам'ятатимем завжди Твій подвиг роковий... Життя своє віддав ти, Для порятунку наших всіх.

2018-02-16 16:19:55

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ира Джура

Патриот!круто

Відповісти

2018-02-16 19:26:17

1

Bohdana Chutora

@Ира Джура 😊

Відповісти

2018-02-16 19:27:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

2638

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1207