История "идеальних,, отношений
Blanshee
Увы я не идеал К которому ты так долго стремился И даже если скажешь что некогда не предавал Я всё равно опрокину всё на что ты надеялся Ты для меня некогда не будешь принцом на белом коне Поскольку я давно не верю в сказки И то что родители рассказывали в детстве Ето всё лишь глупие отмазки Я просто возьму сигарету И стану тебя забывать Мне будет трудно,я знаю Но я не буду вновь погибать Я не буду вновь плакать Орать и кричать на весь дом Я просто возьму автомат и буду стрелять Увы я не оправдала твоих ожыданий Впрочем так должно било быть Ведь ты тоже не идеальний А мне теперь с етим жить! Да я умею готовить Гладить,убирать и стирать Но я не буду всю жизнь Ждать...
2020-07-07 18:59:04
4
0
Інші категорії
Для дітей Вірші в прозі Філософські Привітання Ода Поеми
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2640
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524