Захід
(18+)
В моєму плеєрі підараси, а на проводі терористи... Сталеві очі криміналістів світяться повсюди, на стінах, Парканах і всередині мене... Проводка шумить навіть у блядській пустелі... Більше не юзаєш, але життя кидає на ширку... Бог під транками сидиить, попиваючи вересовий трунок. Ісус обдовбаний лежить на його колінах. І в короткому припадку здорового глузду кричить: Бога не існує, нас всіх наїбали! І не світить нам прекрасне далеке. Дальній горизонт хмарами закрило. У чорта на лиці маска з твого їбала. І він гуляє по сплетінню павутин-доріг. Ідучи з нізвідки і в нікуди. Поїзд проходить мимохіть. Сонце покидає небокрай, місяця не видно...
2020-09-12 09:53:46
1
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Karolina Kovalskya
Как здравомыслящему человеку, могло прийти такое в голову?Вот серёзно, я не понимаю этого.
Відповісти
2020-09-12 10:12:57
1
Bad Trip
Світ широкий, хуйні багато
Відповісти
2020-09-12 10:15:20
Подобається
Karolina Kovalskya
Какой то пессиместичный взгляд на жизнь.
Відповісти
2020-09-12 16:44:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9987
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2337