2222 рік. Події відбуваються в Франції, Париж.
(Мерилія - М. Аюс - А)
М:—Аюс, я пішла!
Красива дівчина 17 років 1,65 м в висоту з світло-каштановим волоссям і карими очима, струнка, в темно-синьому плащі з капюшоном із довгою косою, що схована за спиною, стоїть на порозі свого невеличкого помешкання. Це був двох поверховий будиночок навколо якого росло багато квітів.
А:—Дивись не помри там.
На порозі стояв стрункий хлопець з білим волоссям і милими котячими ушками, очима кольору ясного неба. Це був бог тварин - Аюс.
М:—Ти завжди так кажеш! Міг би бодай раз сказати, що хвилюєшся!
А:—Гаразд не дуйся...(вона така мила коли дується😳)
М:—Аюс...АЮС!!!!!
М:—Та чую не глухий, іди вже!

* тим часом на темних землях*
М:—А монстрів сьогодні більше як завжди... Пощастило, що я на 3 рівні, а то вже давно загинула.
—ДОПОМОЖІТЬ ХТОСЬ!!!ЗА МНОЮ ЖЕНЕТЬСЯ МІНОТАВР!!!
М:—Хм.... Дивно зазвичай вони на 5 рівні, але чому вони тут...
...по лісі біжить заплакана дівчина 16-ти років з коротким попьнястим волоссям з фіолетовими кінчиками. Звали її - Лілі Андерсон. Сіро-зеленого кольору очі, налиті сльозами. Вона була невисокою, одягнутою в червону спідницю і кофту чорного кольору, що були по краях пошматовані. В руках в неї була зламана катана.
Лі:—ХТО-НЕБУТЬ, ДОПОМОЖІТЬ!!!—кричала заплакана дівчина, що тікала від неминучої смерті... Та перечепившись через корінь дерева, що виліз немов з-під землі, впала.
Лі:—Ну все...Невже це мій кінець?
Від безвиході вона сіла на землю і зціпила зуби.

М:—Ей, ти! Ану геть від неї!!!— не чекаючи реакції монстра Мерилія кинула в нього камінь.
Лілі
Лі:—Стій, ти лише 3-тього рівня, а він 5-того!!! Ти загинеш!!!—кричала Мерилії дівчина.
М:—За мене не хвилюйся , я справлюсь. А ТИ РЯТУЙСЯ!!!
Лі:—Але...
М:—ШВИДКО!!!
Лі:—Так !
Щойно вона ступила крок, з'явилися вогняні цербери. На вигляд вони нагадували вовків, але їхня шерсть була червоного кольору і немов вогонь обпікала шкіру тих, хто до неї торкнеться. Бій з ними тривав довго і був виснажливий. Мерилія відчула, що в неї закінчуються сили.
(Мерилія-Мері)
POV Мері
  В очах потемніло... Я нічого не відчуваю... Нічого... Нічого не чую...
Я не можу стримувати їх... Я більше не витримаю...
Кінець POV Мері
.
.
А:—Мерилія... Мерилія... МЕРИЛІЯ ПРОКИНСЯ ЦЕ Я АЮС ТИ МЕНЕ ЧУЄШ!!!??? МЕРИЛІЯЯЯЯ...

Фото церберів:
http://www.zagadochnaya-sila.ru/images/stories/picture/cerber/cerberus_009.jpg

З піченьками і чайочком Анютка Майка🍪☕