Тісний зв'язок
Ти наче вітер- тихий, сильний, Що зносить втому й біль життя. В очах твоїх - небесний простір, Де губить розум почуття. Я - полум’я, що гріє ночі, Ти - камінь твердий, мов скала. Та є між нами - щось пророче, Що доля нам дати змогла. Немов магніт, нас тягне сила, Якась незрима, та жива. Вона тримає нас так щиро, Що відступає навіть тьма. Мій подих - шепіт, твій - відлуння, Вони сплітаються в єдине. І навіть бурі чи безсоння Наше кохання не зупинять. Твоя рука - моя опора, Мій кожен крок - твоя мета. Між нами море, але хвилі Лиш поєднують берега. Ти - мов світанок після ночі, Мов сонця промінь у пітьмі. І навіть там, де в серце злочин, Ти залишаєшся в мені. Нехай всі долі перепони Зривають маски і слова, Ми все здолаємо, коханий, Бо наша сила - це любов жива.
2025-01-15 19:57:04
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анна Вишневська
Дякую☺️
Відповісти
2025-01-16 11:51:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2223
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3233